розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 березня 2015 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 13 червня 2013 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 124 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 15 жовтня 2013 року цей вирок залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2014 року касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду, яким ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ст. 124 КК скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння 24 липня 2011 року приблизно о 04.00 год. на сходах першого поверху будинку № АДРЕСА_1 умисно через конфлікт на грунті особистих неприязних відносин з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс декілька ударів руками і ногами по голові ОСОБА_7, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких 27 липня 2011 року потерпілий помер.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Прокурор зазначає, що вирок апеляційного суду не відповідає ст. 378 КПК 1960 року, оскільки суд не виклав у вироку формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, не мотивував належним чином свої висновки з приводу цього, а також не умотивував призначене засудженому покарання відповідно до положень статей 50, 65 КК.

Захисник ОСОБА_5 у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Скаржник зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки усім доказам у справі в їх сукупності, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та заперечував проти задоволення скарги захисника, пояснення захисника ОСОБА_5, який підтримав скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку що касаційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Доводи прокурора про те, що у вироку апеляційного суду не викладено формулювання обвинувачення, визнане цим судом доведеним, є безпідставними. Зі змісту вироку цього суду встановлено, що на звороті аркуша № 2 вироку наведено формулювання обвинувачення ОСОБА_6, яке визнано апеляційним судом доведеним. Тому доводи прокурора в цій частині є необґрунтованими.

У той же час, доводи касаційних скарг про порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону є слушними.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КПК 1960 року вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Цих вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Апеляційний суд у вироку виклав обвинувачення, котре визнав доведеним. Разом з тим усупереч вимогам ст. 334 КПК 1960 року суд у своєму рішенні не навів усіх доказів на підтвердження висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6, не дав їм відповідної оцінки в сукупності та взаємозв'язку, вибірково дослідив докази і обмежився лише формальним їх перерахуванням. Зокрема, суд у вироку послався на показання свідків - мешканців будинку, проте не вказав прізвищ цих свідків та які саме обставини інкримінованого злочину кожен із них підтвердив або спростував.

Такі порушення є неприпустимими і свідчать про незаконність судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 362 КПК 1960 року судове слідство в апеляційному суді провадиться за правилами глави 26 цього Кодексу. Норми цієї глави передбачають, що суд має визначити обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.

Як убачається з матеріалів справи, в апеляції ставилося питання про скасування вироку місцевого суду внаслідок невідповідності висновків цього суду фактичним обставинам справи, невірної оцінки судом доказів та неправильної кваліфікації дій винуватого. За таких обставин судове слідство в апеляційному суді мало проводитися щодо тієї частини вироку місцевого суду, яка оскаржувалася.

Усупереч положенням ст. 299 КПК 1960 року апеляційний суд дійшов висновку про проведення часткового судового слідства, визначив обсяг і порядок дослідження доказів лише в частині дослідження матеріалів, що характеризують особу ОСОБА_6, та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з протоколу судового засідання, апеляційний суд засудженого не допитав, у той же час вибірково оголосив матеріали справи, що містяться в т. 1 (однак не оголосив та не дослідив протоколи огляду місця події, акт судово-медичного дослідження трупа потерпілого, висновок експерта від 27 серпня 2011 року та додатковий висновок експерта від 28 вересня 2011 року щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень та причин смерті ОСОБА_7, які містяться в цьому ж томі справи, але поклав їх в основу вироку).

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції обмежився оголошенням доказів, які зібрані на стадії досудового розслідування, у той час як докази, які було безпосередньо отримано судом першої інстанції під час судового розгляду, не дослідив. Зокрема, суд апеляційної інстанції не викликав та не допитав потерпілу та свідків, зазначених у додатку до обвинувального висновку, і дійшов протилежних висновків, ніж місцевий суд, про доведеність винуватості ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК.

Тим самим апеляційний суд при постановленні вироку порушив принцип безпосередності дослідження доказів, про що його зобов'язав касаційний суд в ухвалі від 05 серпня 2014 року, та не дотримався положень ст. 399 КПК 1960 року.

Наведене є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставою для скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. У процесі нового розгляду справи суду слід урахувати викладене, з дотриманням вимог закону шляхом проведення судового слідства перевірити доводи поданих апеляції та касаційних скарг і прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.