розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 ОСОБА_4 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням із суми його заробітку двадцяти відсотків в доход держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3: у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,0 грн; витрат на лікування 4032,16 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Шепетівської центральної лікарні в рахунок відшкодування витрат на лікування

ОСОБА_3 6754,53 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня

2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 23 травня 2010 року приблизно о 14:00 поблизу водоймища біля сільськогосподарського товариства «Агро-1» в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків під час конфлікту з ОСОБА_3, він умисно завдав останньому удар кулаком в обличчя, від якого той впав на землю, та декілька ударів ногою по правій нозі, спричинивши ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоровя.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 ОСОБА_4 порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень щодо його підзахисного та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційної скарги захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1, який просив скаргу його захисника задовольнити у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції касаційного суду не входить перевірка наявності обставин, зазначених у статтях 368 і 369 КПК України однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності викладених у вироку висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Тому доводи касаційної скарги захисника у цій частині в касаційному порядку перегляду не підлягають.

За змістом ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні умисного заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених

ст. 121 КК України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органом досудового слідства та досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.

Підґрунтям цього висновку, зокрема, є: показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; дані, що містяться у висновку судово-медичної експертизи; дані, що містяться в протоколі очної ставки між засудженим та потерпілим, а також свідком ОСОБА_7 і засудженим та інші наведені у вироку докази, достовірність яких сумніву у колегії суддів не викликає.

Ретельно дослідивши наведені докази в їх сукупності, давши їм всебічну, повну й обєктивну оцінку, виходячи зі встановлених у справі фактичних обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України .

А тому вимоги касаційної скарги захисника про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину задоволенню не підлягають.

Посилання захисника ОСОБА_4 щодо безпідставності засудження ОСОБА_1 є надуманими, оскільки питання відповідності висновків суду, викладених у вироку першої інстанції, фактичним обставинам справи було предметом дослідження при розгляді справи в апеляційному суді.

Залишаючи апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення, яка аналогічна за змістом касаційної скарги захисника, в ухвалі апеляційного суду наведенні докладні мотиви прийнятого рішення і не встановлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

Зазначені в касаційній скарзі міркування не містять даних, які б заперечували правильність висновків суду першої та апеляційної інстанцій і спростовуються наведеними у відповідних рішеннях доказами.

Тому, твердження захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1 щодо неповноти та однобічності судового розгляду справи є безпідставними, оскільки було вжито всіх передбачених законом заходів для виявлення обставин, які як викривали так і тих, що виправдовували засудженого.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не вирішено питання про застосування Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) до ОСОБА_1, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Мотиви за яких апеляційний суд не застосував Закон України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) до ОСОБА_1 наведено в ухвалі апеляційного суду, вони відповідають вимогам закону та процесуальному порядку застосування амністії.

Висновок апеляційного суду проте, що відсутність клопотання засудженого про застосування до нього акту амністії є перешкодою для вирішення цього питання, колегія суддів касаційного суду визнає правомірним.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.