Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Опанасюка О.В., засудженого ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 березня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимого - 20.09.2001 року за ст.ст. 142 ч. 2,

214-3 ч. 3, 145 ч. 1, 208, 42 КК України (2001-05)

( в редакції 1960 року) на 5 років позбавлення волі;

- 28.03.2003 року за ст.ст. 142 ч. 2, 215-3 ч. 3,

189 ч. 3, 357 ч. 3, 17, 145 ч. 2, 82 ч. 4, 185 ч. 5,

208, 42 ч. 1, 42 ч. 3, ст. 69 КК України на 7 років

позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 19.10.2007 року за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України

на 2 роки позбавлення волі, звільненого 25.12.2009 року

умовно-достроково на 3 місяці 24 дні,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч. 2 ст. 289 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- ст. 290 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно

ОСОБА_6 визначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання кожному із засуджених визначено рахувати з 13.07.2010 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженим залишено у виді тримання під вартою

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ТОВ «Полтаваметпром» солідарно 22 720 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 16 473 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю.

У вироку вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 22.04.2010 року о 2 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на подвірї АДРЕСА_1, повторно, незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21061, вартістю 15973, що належав ОСОБА_7 спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму. Цього ж дня на території своєї дачі по вул. Калініна 3 в с. Терновщина Полтавського району, ОСОБА_5 умисно, з метою приховування викраденого автомобіля, знищив знаки ідентифікаційного номерного позначення кузова автомобіля.

Також, 05.07.2010 року близько 00.15 год. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою проникли на територію ТОВ «Полтаваметпром», що знаходиться за адресою

АДРЕСА_2 де з метою заволодіння майном ТОВ «Полтаваметпром», здійснили напад на працівників охорони, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоровя осіб, які зазнали нападу. При цьому ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа безпосередньо здійснювали напад, а ОСОБА_6 спостерігав за обстановкою навколо території металобази, з метою попередження співучасників у разі небезпеки. Внаслідок нападу незаконно заволоділи автомобілем ГАЗ 3302, вартістю 72000 грн. та брухтом міді вартістю 106720 грн. чим спричинили товариству збитки на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_6 придбав та зберігав за місцем свого проживання, за адресою АДРЕСА_3, без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю пістолет, який 14.07.2010 року було вилучено працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року вирок щодо ОСОБА_6 змінено. Перекваліфіковано його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

За ч. 3 ст. 289 КК України КК України (2341-14) вирок щодо ОСОБА_6 скасовано, а справу провадженням закрито за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

В решті вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 з направленням справи на новий апеляційний розгляд у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок мякості. В обґрунтування своїх вимог, вказує на те, що суд апеляційної інстанції, обмежившись лише допитом засуджених, які дали свідчення аналогічні показанням у суді першої інстанції, та не дослідивши інші матеріали справи, безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 з

ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України та помилково зробив висновок про його невинуватість у вчиненні злочину передбаченого

ч. 3 ст. 289 КК України.

За змістом касаційної скарги з доповненнями засуджений ОСОБА_5 порушує питання про зміну судових рішень щодо нього у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 та підтримав касаційну скаргу прокурора відносно засудженого ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_5, який просив помякшити йому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_5- не може бути задоволена з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і в касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується міри покарання, призначеної ОСОБА_5, то вона призначена йому у відповідності до вимог статей 50, 65, 70 КК України. Суд призначив покарання в межах санкцій Кримінального кодексу (2341-14) , що передбачають відповідальність за вчинені злочини з врахуванням всіх обставин справи, в тому числі і наведених засудженим.

Правильність призначення покарання ОСОБА_8 була предметом перевірки апеляційного суду, який з наведенням ґрунтовних мотивів вирок в цій частині щодо нього залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для його помякшення, як порушено питання у касаційній скарзі засудженим, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень щодо ОСОБА_5, не встановлено.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України та скасування вироку щодо нього в частині засудження за ч.3 ст. 289 КК України із закриттям провадження по справі у цій частині, заслуговують на увагу.

Відповідно до ст..377 КПК (1001-05) апеляційний суд в ухвалі повинен навести докладні мотиви постановленого рішення, проаналізувати всі доводи, що наведені в апеляціях та на кожен із них дати відповідь. У разі скасування або зміни вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

В порушення цих вимог закону, апеляційний суд, змінивши вирок щодо ОСОБА_6, в ухвалі не навів жодних доводів про необґрунтованість вироку місцевого суду в частині засудження його за ч. 3 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, не зазначив про допущені місцевим судом при постановленні вироку порушення закону та в чому вони полягають.

Крім того, за змістом ч.3 ст. 358 та ч.5 ст. 362 КПК України, відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду.

Із протоколу судового засідання суду апеляційної інстанції слідує, що при апеляційному розгляді справи було проведене часткове судове слідство з допитом засуджених. При цьому ніякі інші докази в судовому засіданні не досліджувалися.

Разом з тим, апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення щодо ОСОБА_6 послався на докази, які були добуті під час проведення досудового слідства, але не досліджені в судовому засіданні та, не навівши беззаперечних обґрунтувань, прийшов до передчасного висновку про необхідність зміни вироку щодо нього.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, що призвело до неправильного рішення щодо ОСОБА_6, а це відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України є підставою для скасування і направлення справи у цій частині на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи необхідно усунути порушення, на які вказано в мотивувальній частині ухвали, ретельно перевірити доводи апеляцій та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, правильність кваліфікації його дій та відповідність призначеного йому покарання вимогам КК України (2341-14) .

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити, касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати і справу у цій частині направити на новий апеляційний розгляд.