розглянувши в м. Києві 06 березня 2012 року заяву захисника ОСОБА_4 про перегляд Верховним судом України вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2011 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року щодо ОСОБА_5,

вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року, залишеним ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2011 року без зміни, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2011 року вказаний вирок та ухвала залишені без зміни.

У своїй заяві про перегляд Верховним Судом України вироку місцевого суду та ухвал судів апеляційної та касаційної інстанції, постановлених щодо ОСОБА_5 захисник порушує питання про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому, він фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки на його думку, суд при постановленні вироку мав усі підстави кваліфікувати дії ОСОБА_5 за

ст. 123 КК України. Також стверджує, що судами були порушенні норми процесуального права. Разом із заявою про перегляд судових рішень захисник також надіслав клопотання про поновлення строку для подання такої заяви.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені у заяві доводи, дослідивши надані заявником копії судових рішень, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заяви немає, виходячи з наступного.

Враховуючи викладені у клопотанні захисника ОСОБА_4 обставини, колегія суддів уважає, що строк на оскарження ним судових рішень був пропущений з поважних причин, а тому має бути поновлений.

Що ж стосується самої заяви про допуск кримінальної справи до провадження в порядку перегляду судових рішень щодо ОСОБА_5 Верховним Судом України, то передбачені законом підстави для її задоволення відсутні.

Так, відповідно до вимог глави 31-1 КПК України (1001-05) Верховний Суд України наділений повноваженнями перегляду справи з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї норми винятково матеріального права щодо подібних суспільно-небезпечних діянь.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, перевірка правильності застосування судом норм кримінально-процесуального закону, як про це поставлено питання у скарзі, не є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України у порядку, передбаченому главою 32-1 КПК України (1001-05) , так як інші доводи, на які в заяві посилається захисник.

Також, заява не містить вказівки на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального права, а як убачається зі змісту долучених захисником копій ухвал Верховного Суду України, вони також не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо подібних суспільно-небезпечних діянь.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску справи щодо ОСОБА_5 до провадження Верховного Суду України для перегляду оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів

клопотання ОСОБА_4 задовольнити. Поновити йому строк на подання заяви про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_5 Верховним Судом України.

Відмовити захиснику ОСОБА_4 у допуску справи щодо ОСОБА_5 до провадження Верховного Суду України для перегляду вироку Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 16 червня 2011 року.