Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Кульбаби В.М., Орлової С.О., за участю прокурора Вергізової Л.А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 березня 2012року кримінальну справу за касаційними скаргами представника цивільного відповідача ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20квітня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2вересня 2011року щодо ОСОБА_6

Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20квітня 2011року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки з покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 задоволено в повному обсязі. Постановлено стягнути з Дніпропетровського академічного українського музичного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, - 150 тис. грн., та за надання юридичної допомоги - 5 тис. грн..

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2вересня 2011року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 6 грудня 2010 року, близько 16 год., керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 31105», слідував по пр. Кірова з боку вул. Свердлова в напрямку вул. Димитрова в м. Дніпропетровську, зі швидкістю 50 км\год. та, порушивши вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху, а саме пішохода ОСОБА_7, яка пересікала проїжджу частину пр. Кірова справа наліво по ходу руху автомобіля, заходів до своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу або безпечного обїзду пішохода не вжив, здійснивши наїзд в районі пр. Кирова вул. Ульянова на ОСОБА_7, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження на обличчі в звязку з його знівеченням, яке можна усунути тільки шляхом оперативного втручання.

У касаційній скарзі засуджений, посилається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки жодним з двох висновків судово-медичних експертиз у потерпілої не було встановлено тяжких тілесних ушкоджень, що потягло за собою неправомірну перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 286 КК України на ч.2 ст. 286 КК України. Вказує, що суд не залучив до участі в справі страхову компанію «Діско» як цивільного відповідача, не зясував, з кого мають бути стягнуті витрати на стаціонарне лікування потерпілої. Зазначає, що суд не врахував при призначенні покарання (позбавлення права керувати транспортними засобами) професії засудженого, повязаної з керуванням транспортири засобами, та те, що до виходу на пенсію ОСОБА_6 залишилось 6 місяців, що унеможливить відшкодування потерпілій шкоди, в звязку з чим просить судові рішення змінити, перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 286 КК України та помякшити покарання, визначивши його в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України та без позбавлення права керування транспортними засобами.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону в звязку з неправомірним задоволенням цивільного позову в частині моральної шкоди, оскільки не доведено факту моральних страждань; неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6, що потягло за собою збільшення розміру стягнутої суми моральної шкоди, просить судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, направивши справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів щодо вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнаними судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів .

Згідно з п.2 ст. 76 КПК України експертиза призначається обовязково для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень. Відповідно до п. 2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України № 6 від 17 січня 1995 року (z0248-95) - судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

З матеріалів справи вбачається, що для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень була проведена судово-медична експертиза, згідно з висновком якої у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому передньої стінки лівої верехньощелепної пазухи, уламкового перелому кісток носу та носової перетинки, рваної рани крила носу ліворуч, гематом та садин обличчя, садин кистей.

14 січня 2011 року проведена додаткова судово-медична експертиза, яка підтвердила висновки першої судово-медичної експертизи. Крім того, у висновку додаткової судово-медичної експертизи зазначено, що судово-медична експертиза післятравматичних рубців на обличчі може бути проведена по закінченню їх формування. Проте, така експертиза проведена не була та не було визначено, чи є ушкодження обличчя потерпілої невиправним.

Незважаючи на це слідчий перекваліфікував дії ОСОБА_6 на ч.2 ст. 286 КК України, пославшись на те, що в результаті порушення засудженим Правил дорожнього руху потерпілій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, оскільки рубці на її обличчі є непоправимі.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились з кваліфікацією дій ОСОБА_6 Проте, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правильність кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст. 286 КК України є передчасним.

Непроведення по справі судово-медичної експертизи для визначення чи є післятравматичні рубці на обличчі потерпілої поправними або непоправними, свідчить про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки від результатів такої експертизи залежить правильність кваліфікації дій ОСОБА_6

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 398 КПК України істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою для скасування судових рішень.

Тому вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно провести судово-медичну експертизу для визначення, чи є поправними рубці на обличчі потерпілої та, в залежності від її результату правильно кваліфікувати дії винного, необхідно також ретельно перевірити доводи, викладені в апеляції та касаційних скаргах, постановити законне і обгрунтоване рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20квітня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2вересня 2011року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.