Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 1 березня 2012 року в судовому засіданні у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора м. Києва та засудженого ОСОБА_6 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року.

Вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_6, за обставин встановлених судом та наведених у вироку, 2 січня 2008 року, приблизно о 0 год 5 хв, керуючи автомобілем "Део Ланос", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Василенка у м. Києві в напрямку бул. І. Лепсе, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 "б",10.1, 12.1, 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під’їжджаючи до нерегульованого перехрестя вулиць Василенка з Машинобудівною проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував дорожні умови, перетинаючи перехрестя та виконуючи поворот ліворуч, відволікся від керування транспортним засобом і не пропустив автомобіль "Шевроле Лачетті" державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого здійснив з ним зіткнення,в наслідок чого потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування судом ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від додаткового покарання. Зазначає про невідповідність ухвали вимогам ст. 377 КПК України. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не підтвердження таких висновків доказами, дослідженими у судовому засіданні, на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає про порушення права на захист. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу – закрити.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вказує на однобічність і неповноту судового слідства, оскаржує встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які були предметом перевірки апеляційного суду. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України з цих підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Суд першої інстанції дотримався вимог ч. 2 ст. 323 КПК України та обґрунтував вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Тому доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі є безпідставними.

Порушення права на захист ОСОБА_6 у справі не встановлено.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону в частині звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від додаткового покарання є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військо службовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи зазначене, суд може звільнити засудженого тільки від основного покарання.

Суд першої інстанції, застосовуючи ст. 75 КК України, не зазначив у вироку, що звільнив ОСОБА_6 як від основного так і від додаткового покарання. Тому, не можна зробити висновок про те, що засуджений був звільнений судом першої інстанції від відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконання вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення, зокрема порушення вимог ст. 377 КПК України, у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2010 року ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та прокурора – без задоволення.

З оригіналом згідно: суддя

О.М. Литвинов