розглянула у судовому засіданні в м. Києві 01 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2011 року.

Цим вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, за невстановлених досудовим слідством обставинах придбав невстановлену кількість наркотичних засобів та зберігав їх при собі з метою збуту.

05 січня 2011 року біля 17-ї год. ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1, умисно з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим слідством особою, за 200 грн незаконно збув ОСОБА_3 паперовий згорток з наявним у ньому особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом, в перерахунку на суху речовину масою 3,45 г.

06 січня 2011 року о 15 год. 40 хв. ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою повторно, умисно з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим слідством особою, за 1800 грн незаконно збув ОСОБА_4 десять паперових згортків з наявним у них особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом, в перерахунку на суху речовину загальною масою 35,43 г.

13 січня 2011 року біля 12-ї год. ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою повторно, умисно з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою досудовим слідством особою, за 200 грн незаконно збув ОСОБА_5 паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом, у перерахунку на суху речовину масою 3,64 г.

У касаційній скарзі захисник порушив питання про скасування судових рішень у справі та направлення справи на нове розслідування. Вважав, що дії засудженого слід кваліфікувати як триваючий злочин, оскільки продав наркотичний засіб одній і тій самій особі, тим же способом. Заперечив правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб. Зазначив, що засуджений не був ознайомлений з постановою про призначення судово-хімічних експертиз. Наголосив на тому, що було порушено право ОСОБА_1 на захист, так як останньому не був наданий перекладач.

На касаційну скаргу захисника надійшло заперечення прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в якому він просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_1, – без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

У касаційній скарзі захисник послався на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого.

Підстав вважати невірною кваліфікацію дій засудженого через наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, на що посилається захисник у скарзі, немає.

Під час судового розгляду справи досліджувались відеозаписи проведеної оперативної закупки наркотичних засобів, де зафіксований їх збут ОСОБА_1 разом з іншою невстановленою органом досудового слідства особою. Також це підтверджено і показаннями особи, яка виступала в ролі покупця наркотичних засобів про те, що кожен раз ОСОБА_1 збував йому наркотичні засоби в присутності іншої особи, через яку і можна було домовитись про купівлю наркотичних засобів.

Апеляційною інстанцією перевірялись показання свідків та було встановлено, що вони повністю узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, даними, що містяться у: протоколах з фототаблицями про видачу покупцю грошових коштів для здійснення оперативної закупівлі наркотичних засобів, протоколах проведених оперативних закупок, відповідно до яких покупець видав працівникам міліції наркотичні засоби, що придбав саме у ОСОБА_1, протоколах пред’явлення фотознімків для впізнання, згідно з якими покупець впізнав ОСОБА_1 як особу, яка збувала йому наркотичні засоби. Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону при проведенні оперативних закупок та складанні протоколів за результатами їх проведення не встановлено.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 вчинив триваючий злочин є безпідставними.

Так, відповідно до диспозиції статті 307 КК України злочин є закінченим з моменту передачі наркотичного засобу однією особою іншій. Як встановлено судом, покупець кожен раз домовлявся зі співучасником засудженого за придбання наркотичного засобу за певну суму та у певній кількості, але не за всю кількість збутого наркотичного засобу на загальну суму.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Щодо порушення права на захист ОСОБА_1 через відсутність у нього перекладача, то вказане перевірялось апеляційним судом і не знайшло свого підтвердження. Встановлено, що відповідно до протоколів допиту підозрюваного, обвинуваченого ОСОБА_1 роз’яснювалось право давати показання рідною мовою, користуватись послугами перекладача, однако він заявив, що бажає давати показання на російській мові, послуг перекладача не потребує. В суді першої інстанції ОСОБА_1 власноруч на російській мові написав заяву про розгляд кримінальної справи за його обвинуваченням саме на російській мові. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 володіє російською мовою на належному рівні та його права, передбачені ст. 19 КПК України, не були порушені.

Порушень прав засудженого через неознайомлення його з постановою про призначення судово-хімічних експертиз колегія суддів не вбачає, тому і в цій частині твердження захисника у його скарзі є необгрунтованими.

На час винесення постанов про призначення експертиз у справі – ОСОБА_1 не був стороною у справі, оскільки справа на той час була порушена не відносно нього, а за фактом збуту. В подальшому і ОСОБА_1, і його захисник, знайомились з матеріалами справи, про необхідність призначення повторних, додаткових експертиз клопотання не заявляли.

З огляду на вищевикладене, підстав для скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

Покарання, обране судом ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 — без задоволення.