розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014

у справі № 820/5297/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Маяк"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 № 651/22/21189935, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати в сумі 2540122,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 р. в сумі 25922,00 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі 31470,00 грн., за 1 квартал 2013 р. в сумі 1233185,00 грн., за 2 квартал 2013 р. у в сумі 1249545,00 грн., за рахунок чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 12053,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 р. в сумі 5444,00 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі 6609,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 2482730,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2013 р. на суму 1233185,00 грн., за 2 квартал 2013 р. на суму 1249545,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 11428,00 грн., у т.ч. за липень 2012 р. на суму 250,00 грн., за серпень 2012 р. на суму 883,00 грн., за вересень 2012 р. на суму 4051,00 грн., за жовтень 2012 р. на суму 4687,00 грн., за листопад 2012 р. на суму 1557,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього на суму 506,00 грн., в т.ч. за березень 2013 р. на суму 62,00 грн., за травень 2013 р. на суму 444,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем 15.10.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000732200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 18079,50 грн.;

- № 0000742200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 482 730,00 грн.;

- № 0000752200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 17142,00 грн., в т.ч. 11428.00 грн. - за основним платежем та 5714,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000762200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 506,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Дніпропостачупаковка", на виконання умов договору поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: платіжними дорученнями; рахунками-фактури; податковими та прибутковими накладними; товарно-транспортними накладними.

23.07.2012 між АТ "Маяк" (замовник) та ТОВ "Торговий дім "Магія світла" (виконавець) було укладено договір надання послуг № 5, предметом якого є надання виконавцем послуг у сфері здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом на території України, а також країн ближнього і дальнього зарубіжжя.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Торговий дім "Магія світла" у період липень-серпень 2012 року були надані позивачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг); товарно-транспортними накладними; рахунками-фактури; податковими накладними; платіжними дорученнями.

Також, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ТОВ "Епіцентр К" підтверджується первинними документами, зокрема: податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, податковий орган дійшов до висновку, що позивачем завищено валові витрати внаслідок включення до складу валових витрат відсотків за користування коштами за договорами позики, укладеними з ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л", виплата, яких не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки в результаті використання грошових коштів позивачем не отримано прибутку.

Так, судами встановлено, що на підставі зазначених вище договорів, позивач отримав від ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" позику у розмірі 25 000 000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи виписками із банківських рахунків.

Позика була отримана для поповнення обігових грошових коштів та була використана, зокрема:

- придбано основні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності на загальну суму 1174075,67 грн., що підтверджується договором, специфікацією до договору, податковою накладною, актом № 1 впровадження технологічного обладнання, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, картка "Взаєморозрахунки з постачальниками", платіжними дорученнями;

- придбано інвестиційні сертифікати на загальну суму - 15001500,00 грн., що підтверджується договором, договором купівлі-продажу цінних паперів, актами поставки та отримання цінних паперів до зазначених договорів та платіжними дорученнями;

- витрачено на придбання матеріалів, комплектуючих у розмірі 7461000,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рах. 63, рах. 68.5;

- за рахунок отриманих у позику грошових коштів сплачувалися податки до бюджету (податки на фонди оплати праці) та виплачувалася заробітна плата.

Вказані вище цінні папери (інвестиційні сертифікати), відповідно до умов договорів купівлі-продажу цінних паперів, зберігаються на рахунках в депозитаріях відкритих у ПАТ "Мегабанк", на підтвердження чого в матеріалах справи наявна виписка про операції з цінними паперами за період з 26.12.2011 по 25.01.2012.

Крім того, судами встановлено, що на даний час підприємство отримало економічний ефект від придбання інвестиційних сертифікатів та основних засобів у розмірі 15961000,00 грн., в т.ч. у вигляді дивідендів, нараховані ТОВ "КУА "ДІКВ-Л" на придбані інвестиційні сертифікати - 10890520,00 грн., на підтвердження чого наявні довідки відділення № 70 АТ "Укрсиббанк" № 03 від 15.07.2014 та № 482 від 04.07.2014.

За користування грошовими коштами, отриманими у позику, позивачу було нараховано відсотки за період січень - червень 2013 року у розмірі 2479452,04 грн., які позивачем були сплачені ТОВ "КУА "ДІКВ-Л" у повному обсязі, що підтверджуються розрахунками відсотків за договорами про надання позики, укладених з АТ "Маяк" та виписками із банківського рахунку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач відповідно до положень п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, правомірно включив до складу витрат суму сплачених процентів за користування грошовими коштами, отриманими за договорами позики, укладеними з ТОВ "КУА "ДІКВ-Л" у розмірі 2479452,04 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Генеральним директором АТ "Маяк" було прийнято наказ № А/П-159 від 23.05.2013 про проведення ділової зустрічі з представниками ТОВ "Теплосистеми". Комерційним директором підприємства було розроблено програму проведення ділової зустрічі з представниками фірми ТОВ "Теплосистеми", в ході проведення якої були понесені витрати на оплату обіду у ТОВ "Карнавал ресорт" у розмірі 898,70 грн., в т.ч. ПДВ 149,78 грн. Зазначені обставини підтверджуються звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № НФ-0000419 від 24.05.2013 та фіскальним чеком від 23.05.2013, виданим ТОВ "Карнавал ресорт".

Згідно наказу № А/П-215 від 09.08.2012, АТ "Маяк" було прийнято рішення про участь у виставці "Аква-Терм Київ 2013" (яка відбулась у травні 2013 року та є провідною в галузі опалення), затверджено попередній кошторис витрат на участь у виставці, а саме витрати на: відрядження, участь, обладнання стенду, транспортні витрати, сувенірна продукція, а також організація фуршету для відвідувачів.

Для організації фуршету для відвідувачів у ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" було придбано відповідні товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1263,52 грн., в т.ч. ПДВ 210,59 грн.

Понесення витрат на оплату товару, придбаного у ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" у розмірі 1263,52 грн., в т.ч. ПДВ 210,59 грн., підтверджується: фіскальним чеком, податковою накладною, витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, карткою рахунку 93 за травень 2013 року, карткою рахунку 64.4, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № НФ-0000399 від 08.05.2013.

Згідно з абз. 1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11.

Відповідно пп. 2) пп. 138.10.2 п. 138 ст. 138 ПК України, до складу адміністративних витрат включаються загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем витрат під час проведення виставки "Аква-Терм Київ 2013" в сумі 1052,93 грн.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують факт здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами - ПП"Дніпропостчупаковка", ТОВ "Епіцентр К", "Торговий Дім" Магія Світла", ТОВ" МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ", ТОВ "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" і, як наслідок, правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.