розглянула у судовому засіданні 01 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 червня 2011року, яким засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимого вироком від 17 вересня 2010 року за ч. 2

ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від

відбування покарання на підставі статей 75, 76 КК України

з іспитовим строком на 3 роки,

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3роки;

за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соломянського районного суду м. Києва від 17 вересня 2010 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6місяців.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він вчинив злочин за наступних обставин.

01 квітня 2011 року ОСОБА_1, рухаючись потягом № 47 сполученням «МоскваКишинів» у вагоні № 2 купе № 5, проходячи о 04 год. 30 хв. по вагону, помітив в сусідньому купе № 6 шкіряну куртку, переконавшись, що пасажири даного купе сплять та його ніхто не бачить, викрав її. Після чого, перевіряючи кишені куртки, виявив гроші, документи, папери, але залишив собі лише посвідчення учасника бойових дій № 275767 на прізвище ОСОБА_2, все інше викинув у щілину між вагонами. Своїми діями спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 9737 грн 80 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушив питання про зміну судового рішення щодо нього в частині призначеного покарання. Послався на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просив застосувати до нього положення ст. 69 КК України через те, що суд, на його думку, повною мірою не врахував наявність обставин, що помякшують покарання його щире каяття, явку з повинною, позитивну характеристику за місцем проживання та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Крім того, заперечив скоєння ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки наміру на викрадення документів не мав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України не оспорюються у касаційній скарзі.

Так, у касаційній скарзі засуджений послався на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Судовий розгляд проведений у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

Відповідно до протоколу судового засідання ОСОБА_1 вказав, що правильно розуміє фактичні обставини справи, їх не оспорює та повністю визнав себе винним. Також підтвердив, що викрав куртку, з якої вийняв посвідчення і залишив його собі.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 357 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання, обране судом ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Суд при призначенні покарання врахував тяжкість вчинених злочинів, що є невеликої та середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, який позитивно характеризувався за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, помякшуючі покарання обставини зявлення із зізнанням, щире каяття у скоєному та обставину, що обтяжує покарання рецидив злочину.

Таким чином, суд урахував усі ті обставини, на які й послався засуджений у своїй скарзі, а тому підстав для помякшення покарання колегія суддів не вбачає.

Підстав для зміни вироку суду першої інстанції із помякшенням покарання та закриття провадження у справі за одним із епізодів через відсутність в діях особи складу злочину, за доводами касаційної скарги засудженого, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24червня 2011року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 без задоволення.