розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 березня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2011 року.

11 травня 2011 року прокурор Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (далі інспекція ДАБК), що спричинило тяжкі наслідки для інтересів держави за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. При цьому прокурор посилається на те, що внаслідок протиправних умисних дій службових осіб зазначеної інспекції, що виявились у наданні ПП «Мірос М» та ПП «Рось М» 20 червня 2008 року дозволів на виконання будівельних робіт за № 214/08 та № 215/08 на земельних лісових ділянках, що розташовані у 78-му кварталі виділ 1, 2, 7, 8 Рубіжанського лісництва та знаходяться у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство», всупереч вимогам статей 18, 20, 67, 68, 74 ЛК України, статей 57, 116, 149 ЗК України, ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції 2007 року (703-16) ) без згоди державного підприємства на її вилучення, без розробки відповідного проекту відведення земельної ділянки та без прийняття рішення про надання її у користування для потреб, не повязаних із веденням лісового господарства,

вказані підприємства збудували капітальні споруди, внаслідок чого фактично змінили їх цільове призначення, корисні властивості лісового середовища і природних ландшафтів, що завдало збитків державним інтересам на суму 256 780,06 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 у порядку ст. 236-7 КПК України звернувся до районного суду зі скаргою, в якій просив скасувати зазначену постанову. При цьому скаржник посилався на те, що прокурор порушив кримінальну справу без достатніх підстав та приводів, чим суттєво порушив його права та законні інтереси.

Постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2011 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а постанову Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора скасовано. При цьому суд, обґрунтовуючи своє рішення, вказав, що на час порушення кримінальної справи прокурор не мав достатніх, достовірних та обєктивних даних, які б указували на наявність ознак злочину в діях службових осіб інспекції ДАБК і могли стати підставою для порушення кримінальної справи відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України.

Апеляційний суд апеляцію заступника Харківського міжрайонного прокурора залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення у справі, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Вказує, що районний суд усупереч вимогам ст. 94 КК України вдався до оцінки доказів, а суд апеляційної інстанції не виправив помилки районного суду та безпідставно дійшов висновку про відсутність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції. Крім того, вказує, що земельні ділянки, вказані в актах вибору земельної ділянки для розміщення баз відпочинку, не знаходяться на землях, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство» та мають площу 0,42 га.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення справи.

При цьому шляхом співставлення дій особи, на які вказано у постанові про порушення кримінальної справи як на такі, що містять у собі склад злочину, з диспозицією відповідної норми КК України (2341-14) визначається наявність або відсутність у діях особи ознак того чи іншого складу злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України приводами для порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи за посадовий злочин, передбачений ст. 364 КК України, є наявність в діях посадових осіб, обумовлених навмисним характером і мотивами, які відповідають диспозиції цього закону, суперечності інтересам служби, що визначає кримінальну природу цих дій і робить неможливим вирішення питання стосовно їх відповідності закону в порядку цивільного судочинства.

Проаналізувавши постанову про порушення кримінальної справи та надані прокурором матеріали, на підставі яких її було порушено, перевіривши на наявність необхідних для цього приводів і підстав та наявність у них достатніх даних, що вказують на ознаки злочину в діях, зазначених у постанові посадових осіб, а також на їх відповідність диспозиції ч. 2 ст. 364 КК України, районний та апеляційний суди обґрунтовано вказали у своїх рішеннях на відсутність у постанові вказівки на приводи і підстави для порушення кримінальної справи, зазначені у ст. 94 КПК України, та вказівки на те, які конкретно дії службових осіб інспекції ДАБК мають ознаки зловживання владою або службовим становищем, що спричинили тяжкі наслідки і відповідають диспозиції ч. 2 ст. 364 КК України.

При цьому колегія суддів не може погодитися з твердженням прокурора про те, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях дали оцінку доказам, які не підлягали дослідженню на цій стадії судового розгляду, виходячи з наступного.

Диспозиція ст. 364 КК України є бланкетною нормою. Для визначення відповідності закону привидів і підстав, а також достатності даних для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вказаний злочин важливо встановити характер та обсяг повноважень, коло обовязків, які визначають компетенцію особи і встановлюються спеціальними нормативними актами. З цією метою в судових рішеннях проаналізовано законодавство, що регулює обовязки службової особи інспекції ДАБК, а також її конкретні дії щодо їх відповідності законодавству. При цьому суди дійшли обґрунтованого висновку, що підставами для надання інспекцією дозволів на виконання робіт з будівництва котеджів слугувало подання замовниками будівництва повного переліку документів, передбачених ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції 2007 року) та п. 2 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, які стосувалися права користування земельною ділянкою, зміни її цільового призначення, дозволу на будівництво бази відпочинку з конкретною вказівкою на перелік обєктів та розмірів забудови тощо,

які відповідали вимогам законодавства і не містили в собі недостовірних відомостей. Перелік та зміст документів вказано і проаналізовано в постанові районного та в ухвалі апеляційного судів.

Дані про скасування вказаних у документах дозволів, рішень, визнання їх такими, що не відповідають закону, в установленому законом порядку або їх відкликання місцевими органами виконавчої влади в матеріалах, що були предметом дослідження в судовому засіданні, відсутні.

За таких обставин посилання прокурора в постанові на те, що надані ПП «Мірос М» та ПП «Рось М» дозволи на виконання будівельних робіт здійснені посадовими особами інспекції ДАБК всупереч інтересам служби, без згоди державного підприємства на вилучення земельних лісових ділянок, без розробки відповідного проекту відведення земельної ділянки та без прийняття рішення про надання ділянки у користування для потреб, не повязаних із веденням лісового господарства, внаслідок чого фактично було змінено цільове призначення цих ділянок, корисні властивості лісового середовища і природних ландшафтів, не відповідають матеріалам, на підставі яких порушено кримінальну справу.

Відповідно до вказаних матеріалів акт вибору земельної ділянки на території Революційної сільської ради Вовчанського району Харківської області для передачі її в оренду та використання в рекреаційних цілях (організація бази відпочинку) було погоджено і підписано, крім інших посадових осіб, також директором ДП «Вовчанське лісове господарство», що спростовує висновки міжрайонного природоохоронного прокурора в постанові про порушення кримінальної справи та доводи в касаційній скарзі про відсутність згоди державного підприємства на проведення забудови (т. 1 а.с. 99111). Посилання прокурора у касаційній скарзі на необхідність надання нотаріально засвідченої згоди власника земельної ділянки стосується порядку вирішення питань забудови земельної ділянки шляхом звернення заявника до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і регламентується ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції 2007 року).

Як убачається з пояснення керівника інспекції ДАБК, чинним законодавством не визначено безпосереднє тлумачення термінів «капітальна будівля» або «капітальна споруда», поняття «тимчасова споруда» - в загальному застосуванні.

Згідно з актом перевірки дотримання умов використання ділянок лісового фонду, наданих у довгострокове тимчасове користування від 22 березня 2011 року, візуально визначити статус споруд щодо віднесення їх до категорії капітальних або тимчасових неможливо (т. 1 а.с. 32, 189). Висновки спеціалістів із цього питання в матеріалах відсутні.

За вказаних обставин є спірним висновок у постанові про те, що на підставі наданих інспекцією ДАБК підприємствам «Мірос М» та «Рось М» 20 червня 2008 року дозволів на виконання будівельних робіт № 214/08, 215/08 вказані підприємства побудували капітальні споруди.

Твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що земельні ділянки, вказані в актах вибору земельної ділянки для розміщення баз відпочинку, не знаходяться на землях, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство» та мають площу 0,42 га, не відображені в постанові про порушення кримінальної справи; не містяться такі дані й у матеріалах справи. Крім того, за наявності цих обставин посилання прокурора в касаційній скарзі на необхідність згоди ДП «Вовчанського лісового господарства» на забудову цієї ділянки є необґрунтованим, а касаційна скарга містить у собі протиріччя.

Зазначені обставини викликають сумніви в наявності в діях посадових осіб інспекції ДАБК порушень функціональних обовязків, обумовлених зазначеним вище мотивом і навмисним характером дій, а отже, і в наявності ознак злочину, що свідчить про недодержання прокурором вимог ч. 2 ст. 94 КПК України при порушенні кримінальної справи.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що на момент порушення кримінальної справи заступник Харківського міжрайонного прокурора не мав достатніх даних, які б указували на наявність ознак злочину та давали підстави для порушення кримінальної справи відповідно до ст. 94 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законні рішення у справі, при перевірці в касаційному порядку не виявлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2011 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову прокурора Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 11 травня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, що спричинило тяжкі наслідки для інтересів держави за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України залишити без зміни.