розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2011 року.

Зазначеною постановою

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово судимого,

останнього разу вироком Орджонікідзевського

районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2008 року

за статтями 391, 71 КК України до позбавлення волі

на строк 1 рік 1 місяць, звільненого 21 вересня 2009 року

у звязку з відбуттям покарання,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, справу закрито.

Ухвалою апеляційного суду постанову залишено без зміни.

ОСОБА_1 приблизно у вересні 2009 року вдень біля с. Малої Шапковки Купянського району Харківської області зірвав декілька кущів дикорослої коноплі, які висушив, а потім незаконно виготовив з них наркотичний засіб канабіс, незаконно зберігав його і перевіз до м. Харкова

без мети збуту, де в нього під час огляду цю речовину було вилучено у кількості 25,5102 г і 7,4693 г.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, оскільки засуджений звернувся до лікаря вже після порушення кримінальної справи щодо нього, можливо, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Прокурор зазначає, що у справі відсутні дані про те, що ОСОБА_1 страждає на наркоманію і потребує лікування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий не підтримав поданої касаційної скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України та прояснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 (v0004700-02) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно зясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилятись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону були предметом перевірки апеляційним судом за доводами апеляції і визнані необґрунтованими.

При цьому в ухвалі обґрунтовано зазначено, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ще до порушення кримінальної справи звернувся у лікувальний заклад за місцем постійного проживання, де відповідно до довідки головного лікаря Купянської міської клінічної лікарні від 22 грудня 2010 року № 1553 добровільно пройшов курс лікування від наркоманії.

Крім того, суд апеляційної інстанції під час судового слідства дослідив амбулаторну карту ОСОБА_1 з Купянської міської клінічної лікарні, в якій містяться відомості про встановлення в останнього діагнозу: «синдром залежності від опіатів» з 2001 року. Такий самий діагноз було підтверджено, в тому числі ВКК, після добровільного звернення ОСОБА_1 до цього лікувального закладу 18 січня 2010 року.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи апеляції, на кожний із них дав вичерпну відповідь.

Таким чином, урахувавши всі обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали справи не містять вказівки на порушення судами першої або апеляційної інстанцій при розгляді справи норм кримінально-процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення у справі.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.