Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Кульбаби В.М., Орлової С.О., за участю прокурора Вергізової Л.А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 березня 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15червня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23серпня 2011року щодо ОСОБА_6

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15червня 2011року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

судимого вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року за ст. 296 ч.2 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підстав ст.ст. 71, 78 ч.3 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання згідно з вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2009 року, та за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та 3 місяці.

Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23серпня 2011року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він, на початку жовтня 2010 року, близько 23 год., з метою таємного викрадення чужого майна, прибув до будинку АДРЕСА_1, проник на територію вищевказаного домоволодіння, звідки із корисливих мотивів, діючи таємно, викрав належні потерпілій ОСОБА_7 6 шт. металевих труб і з місця злочину з викраденим майном зник, спричинивши матеріальну шкоду на суму 871 грн. 24 коп.

У касаційній скарзі засуджений та захисник, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, неправильне застосування кримінального закону, зокрема, неврахування судом даних про особу засудженого, а саме: неповнолітній вік ОСОБА_6 на момент вчинення злочину, наявність постійного місця проживання в багатодітній сімї, де він є старшим сином, позитивну характеристику за місцем проживання, щире каяття, повне визнання вини, повне відшкодування шкоди; того, що він не вживає наркотичних засобів, на обліку у нарколога не перебуває, не зловживає спиртними напоями; вказують на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості та просять судові рішення змінити, помякшивши призначене покарання на підставі ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відхилення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів щодо вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнаними судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів та в касаційній скарзі не оскаржуються.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання засудженому суди цих вимог дотрималися.

Так, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу винного, який раніше судимий, скоїв злочин в період випробувального терміну, за місцем проживання та навчання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також помякшуючі обставини: щире каяття та визнання вини, активне сприяння слідству, добровільне відшкодування шкоди, явку з повинною.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, тому підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_6 органами досудового слідства та судами, колегія суддів не вбачає. Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляції доводи та навів в ухвалі мотиви на їх спростування, які ґрунтуються на матеріалах справи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, отже доводи касаційної скарги є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, в звязку з чим судові рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15червня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23серпня 2011року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.