розглянула в судовому засіданні 1 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1, такого, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути із засудженого на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3, відповідно, 10515 грн та 25000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_4 5000 грн - моральної шкоди.

Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2011 року апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

За вироком суду 22 травня 2006 року біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ-21214», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Перекопська в напрямку пр-ту Ушакова в м. Херсоні.

При здійсненні повороту ліворуч на вул. Чекістів, ОСОБА_2 в порушення правил безпеки руху, не переконавшись у безпечності здійсненого ним маневру, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із мотоциклом «Suzuki KF400», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

У результаті зіткнення транспортних засобів водій мотоциклу ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир мотоциклу ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких в наступному загинув.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням вимог статей 323 - 324, 327 КПК України. Стверджує, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, оскільки автомобіль під керуванням останнього на зустрічну смугу не виїжджав, місце зіткнення транспортних засобів розташоване на смузі руху автомобіля, а не мотоцикла. Порушення правил дорожнього руху допущено ОСОБА_4

Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені його доводи, наведені в апеляції.

У запереченні на касаційну скаргу потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги захисника і просять залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 оскаржує встановлені місцевим судом фактичні обставини справи, які були предметом перевірки апеляційного суду. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За матеріалами справи судом першої інстанції встановлено, що зіткнення автомобіля «ВАЗ-21214» із мотоциклом «Suzuki KF 400» мало місце на смузі руху мотоцикла, в момент зіткнення автомобіль знаходився у русі, повертав ліворуч.

Ці обставини підтверджуються даними протоколу огляду місця події, висновками дорожньо-транспортної експертизи. У справі відсутні дані про те, що ці докази зібрано в порушення вимог КПК України (1001-05) .

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 повинен був переконатися у безпечності маневру повороту ліворуч для інших учасників дорожнього руху (т.№ 2 а.с. 22-25, 71-80), пропустити транспортні засоби, які рухались по зустрічній смузі руху, чого він не дотримався.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

У цьому звязку доводи захисника про те, що судом прийнято рішення з порушенням вимог статей 323 - 324, 327 КПК України є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого.

Доводи скарги про те, що апеляційний суд не розглянув всі обставини справи в їх сукупності та не навів належної оцінки дослідженим по справі доказам, є необґрунтованими, оскільки зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, в ній повно викладені всі підстави, через які апеляцію захисника визнано необґрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 без зміни.