розглянула в судовому засіданні 1 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області Вегери В.М. на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 19.10.1983 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ст. 208, ч. 2 ст. 140, ст.ст. 17, 42 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 3 років позбавлення волі;

- 08.07.1993 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 229-6 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 08.10.1997 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 229-6, ст. 43 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 08.10.2002 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 до 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки з покладенням, передбаченого ст. 76 КК України обов'язку: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу, періодично з'являтись для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання кримінально-виконавчу інспекцію.

Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до закону.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 21 травня 2011 року біля 8 години поблизу площі Перемоги у м. Умані Черкаської області незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій, який став незаконно зберігати при собі без мети збуту.

У той же день біля 11 години ОСОБА_1 було затримано працівниками міліції і у нього було виявлено та вилучено зазначений наркотичний засіб, маса якого в перерахунку на суху речовину складає 0,039 грама.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку суду у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону. Просить виключити з формулювання обвинувачення кваліфікуючу ознаку про вчинення засудженим злочину повторно та перекваліфікувати його дії із ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України. Окрім того, просить виключити із вступної частини вироку посилання на судимості ОСОБА_1 за вироками Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19.10.1983 року, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08.07.1993 року, Уманського міського суду Черкаської області від 08.10.1997 року та Уманського міського суду Черкаської області від 08.10.2002 року та вважати його таким, що не має судимості на підставі ст. 89 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та вважав, що вирок місцевого суду належить залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин, знайшов підтвердження в судовому засідання. Розгляд справи проведено за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України. Фактичні обставини вчинення злочину не оспорюються.

Доводи прокурора про те, що судом дії засудженого безпідставно кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності є необґрунтованими.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 року (v0007700-10) «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів і їх правові наслідки» зазначено, що повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони: передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України (2341-14) , передбачені різними статтями особливої частини КК України (2341-14) і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака.

Із матеріалів кримінальної справи (а.с. 53 - 54, 55) вбачається, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Уманського міського суду Черкаської області від 8 жовтня 2002 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнений з місць позбавлення волі 24 липня 2007 року.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

У цьому звязку злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно, оскільки інкримінований злочин ним вчинено у травні 2011 року до моменту спливу строку автоматичного погашення судимості.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Вегери В.М. залишити без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 без зміни.