розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 серпня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого - вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2007 року за

ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі

ст. 104 КК України звільненого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю

2 роки; вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2007 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України за сукупністю злочинів та вироків до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки

6 місяців, звільненого умовно-достроково від відбування покарання постановою Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 серпня 2010 року на невідбутий термін 1 рік 6 місяців і 26 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 14 листопада 2007 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців.

У справі також засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 02 березня 2011 року приблизно о 04:00 біля будинку № 43 по

вул. С. Бандери у м. Чорткові Тернопільської області, у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з ОСОБА_3 умисно шляхом застосування фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я, завдавши ударів руками та ногами по тілу ОСОБА_4, відкрито викрали у нього належний йому мобільний телефон марки «Нокіа 5200» та гаманець із грошима, чим заподіяли ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 4673,65 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня

2011 року вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень у частині засудження ОСОБА_1 за

ч. 2 ст. 186 КК України та направлення справи на нове розслідування через однобічність і неповноту досудового й судового слідства, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального. Зокрема, захисник вказує на те, що як досудовим слідством, так і судом першої інстанції дії ОСОБА_1 було неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України. На думку захисника, дії його підзахисного необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 цього Кодексу, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення належного потерпілому ОСОБА_4 майна.

У скарзі засуджений ОСОБА_1 також не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, у зв'язку з чим вважає призначене йому покарання надмірно суворим.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, котрий підтримав касаційні скарги, думку прокурора, який вважав касаційні скарги необґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Зі змісту зазначеної норми закону випливає, що підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

Як видно зі змісту касаційної скарги захисника, він фактично посилається на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, досудове слідство й судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону; порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні грабежу, поєднаному із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом і детально викладених у вироку. Цей висновок суду ґрунтується, зокрема, на: показаннях потерпілого ОСОБА_4, свідка

ОСОБА_5, які узгоджуються з оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7; даних протоколів очних ставок між потерпілим ОСОБА_4 з кожним із засуджених - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та на інших доказах, яким суд дав належну оцінку.

Ретельно дослідивши наведені докази в їх сукупності, давши всебічну, повну й об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим у справі доказам, врахувавши встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив, а стосовно доводів апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, аналогічних викладеним у касаційних скаргах, навів відповідні мотиви їх необґрунтованості.

Таким чином, доводи захисника ОСОБА_2 про необхідність скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на нове розслідування колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та дійшов правильного висновку про необхідність відбування покарання засудженим реально.

Апеляційний розгляд справи було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів у справі не виявила.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від

07 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.