головуючого Пузиревського Є.Б.,суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,за участю прокурора Сенюк В.А. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2011 року,

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК України.

Позов прокурора Кременчуцького району Полтавської області задоволено - стягнуто з ОСОБА_5 на користь міського фінансового управління Кременчуцької міської ради витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину особи - 2 097 грн. 22 коп.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2011 року вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову прокурора скасовано та направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він,

22 лютого 2011 року близько 19 години, керуючи автобусом «Мерседес спринтер», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по сухому асфальтобетонному покриттю дороги в напрямку від міста Кременчука до селища Власівка, порушивши вимоги пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який переходив проїзну частину дороги вулиці Б.Хмельницького та спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на

порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, не врахував стан алкогольного сп'яніння потерпілого та пом'якшуючі покарання обставини, що призвело, на його думку, до постановлення незаконного судового рішення. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на заперечення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_5 у скоєнні злочину, за встановлених судом обставин, стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, засуджений ОСОБА_5 не заперечував обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за його участю та спричинення потерпілому, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, тяжких тілесних ушкоджень.

Ці пояснення підтверджені показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Тяжкість тілесних ушкоджень спричинених потерпілому підтверджена висновками судово-медичної експертизи №417.

Висновками судової автотехнічної експертизи №299 підтверджена технічна можливість запобігання наїзду на потерпілого за умови руху транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_5, з дозволеною швидкістю. Ця експертиза проведена з врахуванням додатково досліджених обставин дорожньо-транспортної пригоди, які не досліджувалися при раніше проведеній експертизі №194 і, тому суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку її висновки, як доказ, підтверджуючий винуватість засудженого. Про перевищення швидкості транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди не заперечував і засуджений ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, які перекликаються з доводами касаційної скарги та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, докладно вмотивувавши свої висновки, правильно визнав вирок суду першої інстанції, за виключенням рішення про розв'язання цивільного позову прокурора, законним і обґрунтованим.

Доводи засудженого, що судом не враховано стан потерпілого є безпідставними, оскільки ця обставина, а також відсутність претензій матеріального чи іншого характеру зі сторони потерпілого, дали підстави суду призначити засудженому покарання в мінімальному розмірі, яке установлене санкцією ч.2 ст. 286 КК України та без застосування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Отже, твердження засудженого про незаконність постановлених щодо нього судових рішень, касаційним судом не береться до уваги, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийшли до висновку, що порушення ним пунктів 12.3, 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і правильно кваліфікували його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, та обставин, що пом'якшують покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2011 року, щодо ОСОБА_5, залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.