Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пузиревського Є.Б.,суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,за участю прокурора Парусова А.М. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_5 призначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_5 з під варти в залі суду.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2011 року цей вирок залишено без зміни.

Вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він

08.10.2010 року біля 19 години, знаходячись в м. Долина на вул. Чорновола Івано-Франківської області та перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_6 0,002 г. наркотичного засобу «бупренорфіну» в таблетках «субітекс», а решту цього наркотичного засобу масою 0,015 г. незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Крім того, ОСОБА_5, за місцем свого проживання, в квартирі по АДРЕСА_1, незаконно зберігав без мети збуту 107, 91 г. наркотичного засобу «канабісу» та 0,41 г. особливо небезпечного наркотичного засобу «екстракту канабісу».

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вказаних судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимого кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_5 за епізодом збуту наркотичних засобів ОСОБА_7, також невірно перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 цього Кодексу. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, перевіривши матеріали справи та, обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, підтверджені сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна оцінка у їх сукупності і дії його за ч. 1 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковано вірно.

Рішення місцевого суду про виключення з обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_5, епізоду від 20 вересня 2010 року про збут ОСОБА_7 наркотичного засобу «бупренорфіну» є вірним. Визнавальні покази про це засудженого на досудовому слідстві та покази ОСОБА_7 про те, що він придбав у ОСОБА_5 цей наркотичний засіб, від яких вони відмовилися в судовому засіданні, та відсутності інших доказів, не давали суду законних підстав для визнання ОСОБА_5 винуватим у скоєнні цього злочину, оскільки, у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доводи прокурора про невірну кваліфікацію дій засудженого за ч.1 ст. 309 КК України є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 309 КК України та п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №4 (v0004700-02) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», незаконне заволодіння наркотичними засобами та наступне їх зберігання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут, не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч.2 ст. 309 КК України. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5, на момент незаконного збуту наркотичного засобу ОСОБА_6 та затримання його працівниками правоохоронних органів, незаконно зберігав за місцем свого проживання інші наркотичні засоби, які були вилучені при обшуку квартири. Раніше ніяких дій по незаконному збереженню наркотичних засобів та злочинів, передбачених ч.2 ст. 309 КК України ОСОБА_5 не вчиняв. Тому, суд першої інстанції вірно перекваліфікував його дії з ч.2 на ч.1 ст. 309 КК України.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про неправильне звільнення районним судом на підставі ст. 75 КК України засудженого

ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання районним судом, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, враховано, що один із скоєних злочинів відноситься до тяжкого злочину, дані про особу засудженого, із яких убачається, що він є молодим чоловіком, який має сім'ю, за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, у скоєних злочинах вину визнав частково, у скоєному розкаявся.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, які перекликаються з доводами касаційної скарги та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, докладно вмотивувавши свої висновки, правильно визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів, колегією суддів по справі не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від

17 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.