розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2014 року,

Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 грудня 2013 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та засуджено із застосуванням частин 1, 3 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього належного їй особисто майна з позбавленням права займатись діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків строком 1 рік. ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 за ст. 190 КК України.

ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного сулу м. Луганська із заявою, в якій просила зазначити в графі захисник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, у вступній частині вироку просила зазначити потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, у графі прокурори зазначити прокурорів Захарова А.С., Люгу С.В., які приймали участь у справі, але не були зазначені у вироку. Крім того просила виправити в анкетних даних "не працює" на "директор АК "Лінія Захисту", "вищу економічну освіту" на "вищу юридичну", "АДРЕСА_1" на "АДРЕСА_2", на п'ятому аркуші абзац третій знизу змінити "кошти в сумі 603ТОВ гривень" на "кошти в сумі 603000 гривень".

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 березня 2014 року суд першої інстанції частково задовольнив вимоги ОСОБА_1 та виправив у мотивувальній частині вироку при посиланні на показання потерпілого ОСОБА_5 як на доказ її вини у скоєнні злочину, речення "кошти в сумі 603ТОВ гривень" на "кошти в сумі 603000 гривень", в іншій частині вимоги не задоволені, оскільки внесення нових відомостей не зазначених у вироку, нормами КПК України (4651-17) не передбачено.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищезазначену ухвалу районного суду залишена без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2014 року вказаний вирок суду залишений без змін.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування вищезазначених судових рішень та внесення змін до процесуальних рішень, про які вона зазначала в заяві до районного суду.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Як вбачається з касаційної скарги ОСОБА_1 та доданих до неї копій судових рішень, засуджена порушує питання про скасування ухвали районного суду та ухвали апеляційної інстанцій, які не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, а тому не підлягають окремому оскарженню в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції згідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають окремому оскарженню в касаційному порядку.

Отже, засуджена ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають окремому касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2014 року.