розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 08 липня 2014 року щодо нього,

За вироком місцевого суду

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перехрестівка Роменського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє: 17 січня 2011 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

визнано винним та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік 6 місяців;

за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Ухвалою суду апеляційної інстанції указаний вирок залишено без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він маючи незняту та непогашену судимість за вчинення крадіжки, 22 січня 2014 року близько 01 год. 20 хв., знаходячись у АДРЕСА_2, реалізуючи умисел на викрадення чужого майна, із належного ОСОБА_2 автомобіля "Ford Tranzit", реєстраційний номер НОМЕР_3, таємно викрав автомагнітолу "Autofun MP339UA", чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 404 грн.

Крім того, 14 лютого 2014 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи поблизу господарства ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3, проникнув на територію домоволодіння та із належного ОСОБА_3 автомобіля "Ford Tranzit", реєстраційний номер НОМЕР_1, повторно викрав чуже майно - автомагнітолу "Sony CDX-S20002", чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 225 грн.

Крім цього, 14 лютого 2014 року приблизно о 22 год. 00 хв., перебуваючи по АДРЕСА_4, із автомобіля ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_2, належного ОСОБА_4 повторно викрав чуже майно - автомагнітолу "Pioneer MVH-150UB", чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на суму 405 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо нього та пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Посилається на те, що суд повною мірою не врахував обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, що на його думку давало підстави для призначення покарання нижче нижчої межі, визначеною санкцією статті, яка передбачає відповідальність за вчинені злочини або переходу до іншого виду основного покарання.

Вивчивши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Відповідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається із судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_1 вищевказані вимоги кримінального закону дотримано. Зокрема, судом при ухваленні вироку враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочинів, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, на шлях виправлення не став та після відбуття покарання знову вчинив умисні злочини проти власності, а також обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

За змістом ст. 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише у тому випадку, коли по справі встановлено обставини, що пом'якшують покарання, які настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

Встановлені у кримінальному провадженні обставини, що пом'якшують покарання, на думку колегії суддів, з урахуванням характеру вчиненого та даних про особу засудженого, не є такими, що істотно знижують тяжкість злочинів та були повною мірою враховані при призначенні покарання ОСОБА_1 у межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинені злочини.

Інших доводів, які б свідчили про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам закону його касаційна скарга не містить.

Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання належним чином мотивований, не суперечить вимогам кримінального закону, а визначене судом покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 08 липня 2014 року щодо нього.