розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2011 року.

Вказаним вироком засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2005 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; постановою зазначеного місцевого суду від 26 квітня 2007 року направленого для відбування покарання призначеного зазначеним вироком суду у виді позбавлення волі на строк 5 років; звільненого постановою Літинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 15 днів;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш судового покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано ОСОБА_5 невідбуту частину покарання строком 1 рік 6 місяців 15 днів за вироком від 16 березня 2005 року і остаточно визначено йому покарання строком на 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 30 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 в порядку ст. 409 КПК України уточнено, а саме постановлено вважати, що ОСОБА_5 на підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2005 року строком 1 рік 6 місяців 15 днів та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він восени 2010 року в лісі с. Кожухів Літинського району Вінницької області знайшов нестандартну вогнепальну зброю - обріз, виготовлений саморобним способом з мисливської гладко ствольної рушниці 16 калібру, моделі "ИЖ К" № НОМЕР_1, 1959 року виготовлення, придатним для стрільби, з одним патроном, який незаконно переніс та зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, а 2 грудня 2010 року зазначену вогнепальну зброю переніс та заховав у домоволодінні ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 для подальшого зберігання без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він влітку 2010 року на території тракторного стану в с. Кожухів незаконно придбав шляхом зриву верхівки з дикорослої коноплі, яку переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_2 висушив, подрібнив, тобто незаконно виготовив у такий спосіб особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становила 18,20 г, який зберігав за вказаною адресою. У подальшому 7 грудня 2010 року приблизно о 14:00 ОСОБА_6 збув вказаний наркотичний засіб ОСОБА_5 за 100 грн, а останній цього ж дня приблизно о 14:30 хвилин на перехресті АДРЕСА_4 незаконно збув канабіс вагою 18,20 г ОСОБА_8 за 150 грн.

В апеляційному порядку зазначений вирок не оскаржувався.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд усупереч вимогам ст. 77 КК України призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна при звільненні його від відбування покарання з випробуванням, а також не визначив вид основного покарання призначеного ОСОБА_5 за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, а також про скасування в порядку ст. 395 КПК України і постанови суду від 30 березня 2012 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Подія злочинів, доведеність винності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні цих діянь та їх кримінально-правова оцінка в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_6 покарання є слушними.

Суди при призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, мають виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , але й з тих норм Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентується мета, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, в тому числі й положення, що передбачені ст. 77 КК України.

Так, за змістом ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю. Тобто зазначена норма передбачає виключний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені за вказаних обставин, серед яких конфіскація майна не передбачена.

Враховуючи наведене, суд, звільнивши ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, неправильно застосував кримінальний закон і призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому вирок місцевого суду підлягає зміні, а призначене останньому додаткове покарання у виді конфіскації майна - виключенню з резолютивної частини вироку.

Твердження прокурора про те, що суд у порушення вимог закону при призначенні ОСОБА_5 остаточного покарання за ст. 71 КК України визначив лише строк, а не вид основного покарання, не дає підстав для скасування судового рішення, оскільки судом у вироку визначено вид і строк покарання, а описка, допущена судом при визначенні покарання за ст. 71 КК України виправлена постановою суду, винесеною в порядку ст. 409 КПК України.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора задовольнити частково.

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6 змінити: виключити з нього рішення про призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна.