розглянула в судовому засіданні 26 червня 2012 року в м. Києві матеріали справи за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, - Басова Д.М., представника особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, - ОСОБА_7 - адвоката Неділька М.М., потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року про задоволення скарги захисників Ульянова С.В. та Петруненка В.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2012 року.

Постановою першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р. 21 березня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 166 ч.3 КК України (в редакції 1960).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року скаргу захисників Ульянова С.В. та Петруненка В.Г. в інтересах ОСОБА_1 задоволено, а вказану постанову прокурора про порушення кримінальної справи скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2012 року постанову районного суду залишено без зміни, а апеляції прокурора, представника ОСОБА_7 - адвоката Неділька М.М., потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - без задоволення.

У касаційних скаргах:

- прокурор ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, зазначаючи, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону, прийняв рішення без урахування наявних даних, які дають підстави для порушення кримінальної справи, апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені районним судом, та прийняте рішення належним чином не мотивував;

- представник ОСОБА_7 - адвокат Неділько М.М. просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущені судами обох інстанцій, та на наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи;

- потерпілий ОСОБА_4 вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України, судом першої інстанції, та просить постанову суду скасувати;

- представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить рішення судів обох інстанцій скасувати в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, та вказує на наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи.

В запереченнях на касаційні скарги захисники ОСОБА_1 - адвокати Ульянов С.В. та Петруненко В.Г. вказують на безпідставність їх доводів та на відсутність приводів і підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, вважають рішення судів обох інстанцій законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурорів про підтримання касаційної скарги прокурора та обґрунтованість доводів інших касаційних скарг, пояснення представників ОСОБА_7 - адвокатів Неділька М.М., Сичова П.Г., потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про обґрунтованість касаційних скарг, пояснення адвокатів Ульянова С.В. і Петруненка В.Г. про безпідставність доводів касаційних скарг та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали судової справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 236-8 ч.15 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Підставою для порушення кримінальної справи згідно зі ст. 94 ч.2 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.

Достатність даних, що вказують на ознаки злочину, необхідно розглядати враховуючи їх характер та об'єм. За своїм характером наявні дані можуть бути визнані достатніми для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, якщо вони свідчать про певні кримінальні дії або бездіяльність. Недопустимим є порушення кримінальної справи на підставі будь-яких припущень або даних, достовірність яких викликає сумнів.

В постанові прокурора про порушення кримінальної справи від 21 березня 2011 року зазначено, що ОСОБА_1, будучи Президентом України, вчинив злочинні дії, наслідком яких стало грубе порушення законних прав ОСОБА_4 і ОСОБА_12 та умисне вбивство останнього, тим самим вчинив перевищення влади і службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків. Згідно з цією постановою приводом для порушення кримінальної справи є заяви ОСОБА_7, ОСОБА_13 та інших осіб, а також безпосереднє виявлення прокурором у діях ОСОБА_1 ознак злочину, а підставами до порушення справи є достатні дані, встановлені при розслідуванні кримінальної справи за фактом умисного вбивства журналіста ОСОБА_12 та захоплення і побиття громадського діяча і журналіста ОСОБА_4, які вказують на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст. 166 ч.3 КК України (в редакції 1960).

Розглядаючи скаргу адвокатів Ульянова С.В. та Петруненка В. на цю постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції перевірив і дослідив зазначені у постанові прокурора приводи і підстави для порушення кримінальної справи, в тому числі і заяви ОСОБА_13, ОСОБА_7 та інших осіб, законність джерел отримання даних та прийшов до висновку про відсутність в матеріалах справи достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст. 166 ч.3 КК України (в редакції 1960), тобто на перевищення ним влади і службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки щодо охоронюваних законом прав та інтересів громадян ОСОБА_12 і ОСОБА_4 Таке рішення суду є обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд першої інстанції до участі у справі залучив осіб, за заявою яких було порушено кримінальну справу, та осіб, які визнані потерпілими. Вказані особи, їх представники та прокурор із дотриманням передбачених законом їх прав, в тому числі і потерпілого ОСОБА_4, брали участь у розгляді судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи та у дослідженні матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи. Розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи без виклику прокурора, який порушив кримінальну справу, та заслуховування його пояснень не є порушенням вимог ст. 236-8 КПК України.

Скарга на постанову про порушення кримінальної справи була подана до закінчення досудового слідства у справі, а тому суддя районного суду правильно прийняв її до провадження та розглянув згідно з вимогами ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України.

Відповідно до змісту судового рішення та матеріалів справи суд не давав оцінки доказам у справі, а лише перевірив та дослідив приводи і підстави для порушення кримінальної справи.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені в апеляціях прокурора, представника ОСОБА_7 - адвоката Неділька М.М., потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 доводи, які за змістом аналогічні доводам їх касаційних скарг, апеляційним судом належним чином перевірено і спростовано із зазначенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення у відповідності до вимог ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, доводи касаційних скарг щодо істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, допущених судами, не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи та є безпідставними, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2012 року за скаргою захисників Ульянова С.В. та Петруненка В.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - Басова Д.М., представника ОСОБА_7 - адвоката Неділька М.М., потерпілого ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - без задоволення.