головуючого Зубара В. В.,суддів:Романець Л. А., Широян Т. А.,з участю прокурора захисника Голюги В. В.,ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні у м. Києві 26 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 1 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 1 серпня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 302 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- ч. 2 ст. 303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого: вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2000 року за ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права виконувати обов'язки пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 3 роки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію» звільненого від відбування покарання,

- за ч. 2 ст. 302 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- ч. 2 ст. 303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 302 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- ч. 2 ст. 303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути із ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в доход НДЕКЦ при МВС України в Київській області витрати у сумі 405 грн 22 к з кожного за проведення комп'ютерно-технічної експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2011 року, вирок Обухівського районного суду Київської області від 1 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, в липні 2010 року, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на звідництво з метою наживи і в серпні 2010 року, бажаючи надати злочинній діяльності легального вигляду, засуджена уклала усну угоду з ОСОБА_9, якого не повідомляла про свої злочинні наміри, на оренду в готельно-ресторанному комплексі «Rancho Wild West», розташованому в АДРЕСА_1, приміщення для діяльності у ньому стриптиз-клубу.

ОСОБА_6 вступивши у злочинну змову зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 та ОСОБА_10, який працював банщиком на території вказаного готельно-ресторанного комплексу, організовувала перевезення осіб жіночої статі, які надавали сексуальні послуги за винагороду, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також інших невстановлених слідством осіб жіночої статі до клієнтів, приймала замовлення на отримання сексуальних послуг, надавала вказівки особам жіночої статі залучених нею до зайняття проституцією щодо сексуального обслуговування клієнтів, контролювала тривалість надання сексуальних послуг, встановлювала певні норми поведінки повій та за їх порушення накладала на них грошові штрафи, розподіляла між співучасниками злочину отримані в результаті звідницької та сутенерської діяльності грошові кошти, тобто приймала безпосередню участь в організації діяльності за надання сексуальних послуг особами жіночої статі за грошову винагороду.

Так, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_10, перебуваючи між собою у попередній змові, організували 9 лютого 2011 року у вечірній час ОСОБА_15 надання сексуальних послуг повією ОСОБА_11 за грошову винагороду в сумі 800 грн, які вона передала ОСОБА_6

21 лютого 2011 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 і ОСОБА_16 повторно з тих же мотивів надала вказівку повіям ОСОБА_13 і ОСОБА_17 прибути до сауни № 3 для надання сексуальних послуг ОСОБА_18 і ОСОБА_19, за які повії отримали грошову винагороду в сумі 1800 грн які за вказівкою ОСОБА_6 передали ОСОБА_8

22 лютого 2011 року ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 дали вказівку ОСОБА_13 і ОСОБА_11 прибути до сауни і надати ОСОБА_20 та ОСОБА_21 сексуальні послуги, що повії зробили та отримавши за свої дії грошову винагороду в сумі 2000 грн, передали їх ОСОБА_8 В цей же вечір ОСОБА_13 маючи при собі грошові кошти, отримані за надання сексуальних послуг, за вказівкою ОСОБА_6, яка діяла відповідно до попередньої домовленості, передала 100 грн ОСОБА_10, як грошову винагороду за підшуканих клієнтів.

23 лютого 2011 року ОСОБА_18 і ОСОБА_19 достовірно знаючи про можливість отримати на території готельно-ресторанного комплексу «Rancho Wild West» сексуальні послуги за гроші, прибули до сауни приблизно о 21 год, де ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 знову організували надання сексуальних послуг вказаним громадянам повіями ОСОБА_13 та ОСОБА_11, за що отримали грошову винагороду в сумі 200 доларів США і 300 грн., після чого останні були затримані працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засуджених, просить судові рішення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, що потягло призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок м'якості та необґрунтованого застосування щодо засуджених ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із вироку, суд визнав винними ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 302, ч.2 ст. 303 КК України і призначив їм покарання із застосуванням ст.ст. 65, 75 КК України.

Прокурор не погодившись із вироком суду, подав апеляцію, в якій наводячи мотиви, вказав, що суд на його думку необґрунтовано застосував щодо засуджених ст.ст. 65, 75 КК України.

Згідно ч.2 ст. 377 КПК України апеляційний суд, залишаючи апеляцію без задоволення, повинен був зазначити підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Вказані вимоги Закону апеляційним судом не були виконані.

Так, апеляційний суд послався на загальні засади призначення міри покарання вказані у ст. 65 КК України але в той же час не мотивував належним чином свої висновки щодо правильності застосування до засуджених ст. 75 КК України.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати всі обставини по справі, належним чином перевірити доводи прокурора викладені ним у касаційній скарзі, перевірити обґрунтованість застосування щодо засуджених ст. 75 КК України та постановити законне і обґрунтоване рішення у відповідності із вимогами ст. 377 КПК України.