розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2012 року щодо нього.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого

вироком Олександрійського міськрайонного суду

Кіровоградської області від 21.05.2007 року за ч. 1 ст. 186,

ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України на 3 роки і 6 місяців

позбавлення волі, постановою суду від 21.11.2008 року

умовно-достроково звільненого від відбування покарання

на 1 рік, 6 місяців, 6 днів; вироком Олександрійського

міськрайонного суду Кіровоградської області від

01.06.2011 року за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України на 1 рік

позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Відповідно до ст. 72 КК України призначене ОСОБА_5 покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2011 року визначено виконувати самостійно.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 11 червня 2011 року о 20 годині діючи умисно, повторно, шляхом обману, зловживаючи довірою ОСОБА_6, заволодів належним їй мобільним телефоном, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 856 гривень.

Також, ОСОБА_5 07 липня 2011 року о 18 годині, повторно, шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_7, заволодів належним їй мобільним телефоном, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 802 гривні.

Крім того, ОСОБА_5 11 липня 2011 року о 21 годині 40 хвилин повторно, шляхом обману, зловживаючи довірою ОСОБА_8, заволодів належним йому мобільним телефоном, спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 733 гривні.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2012 року вирок Олександрійського міськрайонного суду від 07 грудня 2011 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 червня 2011 року і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року і 2 (двох) місяців позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити покарання у виді штрафу. В обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційним судом не враховано в повній мірі характеризуючих його особу даних, а також зазначає про те, що він усвідомив свою помилку, в результаті вчинення злочину та став на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який просив задовольнити його касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно вказав, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 помилково дійшов висновку про можливість його виправлення без призначення покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного, який хоч і повністю визнав свою вину, щиро покаявся, характеризується позитивно та відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, проте в період іспитового строку вчинив злочин середньої тяжкості, раніше двічі судимий за вчинення аналогічних злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Апеляційний суд у своєму вироку обґрунтовано дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання, який остаточно призначив йому покарання за сукупністю вироків менше, ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком та скасувавши вирок в цій частині постановив свій, в якому врахував вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства.

Тому доводи засудженого про суворість призначеного покарання та неврахування при його обранні даних про особу засудженого колегія суддів вважає безпідставними та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання ОСОБА_5 є законним, справедливим і таким, що сприятиме його перевихованню та попередженню нових злочинів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги засудженого колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2012 року щодо нього - без зміни.