головуючого Фесенка Л.І.,суддів Слинька С.С., Вільгушинського М.Й.,за участю прокурора захисників Матюшевої О.В., ОСОБА_5, ОСОБА_6,особи, звільненої від кримінальної відповідальностіОСОБА_7розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_7

Зазначеною постановою

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, судимості не має,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі ст. 48 КК України, оскільки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність і вона перестала бути суспільно небезпечною особою.

Згідно постанови суду ОСОБА_7 обвинувачувалась в тому, що обіймаючи посаду начальника Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, будучи службовою особою, вона неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом державним та громадським інтересам, інтересам окремих юридичних осіб, тобто вчинила службову недбалість.

Так, на початку жовтня 2008 року невстановлені слідством особи звернулися до депутата Київської обласної ради Гарбарука С.М. з проханням допомогти прискорити процес погодження в Управлінні земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області проектів землеустрою щодо відведення 14 земельних ділянок, які раніше перебували у користуванні ТОВ «Терра», у власність громадян по

0,5 га кожна для ведення особистого селянського господарства. У цих проектах містились неправдиві відомості щодо правового статусу та цільового призначення зазначених земельних ділянок.

07 та 09 жовтня 2008 року ОСОБА_7, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, не будучи обізнаною щодо злочинних намірів невстановлених досудовим слідством осіб, не перевіривши належним чином зазначених вище проектів, підписала та скріпила відтиском гербової печатки управління земельних ресурсів висновки про погодження зазначених проектів, а також два плани відведення у власність громадян 14 земельних ділянок, які містили неправдиві відомості про те, що земельні ділянки, наведені у вказаних проектах та планах, належать до земель сільськогосподарського призначення категорії угідь рілля, в той час як зазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Підписані висновки про погодження законопроекту щодо відведення цих земельних ділянок у власність, були зареєстровані 07 та 09 жовтня 2008 року відповідно за № 23333 та за № 23500 в Управлінні земельних ресурсів у Бориспільському району та видані громадянам.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі зі змінами прокурор порушує питання про скасування постанови суду та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Посилається на те, що при винесенні постанови суду про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України було неправильно застосовано кримінальний закон та істотно порушено кримінально-процесуальний закон, постанова належним чином не вмотивована, а наведених в ній підстав недостатньо для прийняття такого рішення, оскільки вони є лише такими, що пом'якшують покарання. Крім того, прокурор стверджує, що суд порушив вимоги ст. 7 КПК України, не провівши до кінця судове слідство.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, просила постанову суду скасувати та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, захисників та саму ОСОБА_7, які також вважали, що останню належить звільнити від кримінальної відповідальності за строками давності, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі та змінах до неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 48 КК України, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде встановлено, що вчинений нею вперше злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості й на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки це діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, для застосування ст. 48 КК України суду належить встановити як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

Однак, як видно з матеріалів справи, суд цих вимог закону не виконав.

Так, для визначення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягали її зміни під час розгляду справи, і навести в судовому рішенні конкретні дані, які би свідчили про таку зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності, тобто визначити конкретні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

Усупереч наведеному, місцевий суд мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі

ст. 48 КК України тим, що вона злочин вчинила вперше, визнала свою вину і щиро розкаялася у вчиненому, при тому що вказані обставини є лише такими, що пом'якшують покарання ОСОБА_7, і не навів належних та переконливих обґрунтувань того, у чому полягала зміна обстановки на час розгляду справи у суді.

Доводи прокурора про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону також знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.

Як убачається зі змісту ст. 7 КПК України, суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило свою суспільну небезпечність або сама особа перестала бути суспільно небезпечною. При цьому суд під час судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, поставлене особі у провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину й особа винна в його вчиненні.

Однак у постанові суду зазначено лише, що ОСОБА_7 визнала свою вину у вчиненні злочину. При цьому суд не зробив висновку про її винуватість чи невинуватість у вчиненні інкримінованого їй діяння, про наявність у цьому діянні складу злочину та правильність кваліфікації дій винної, порушивши таким чином вимоги закону щодо процесу постановлення рішень цієї категорії.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 вчинила інкриміновані їй дії, які за ст. 12 КК України віднесені до злочинів невеликої тяжкості, у жовтні 2008 року, визнала свою вину й просила звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку з втратою нею суспільної небезпечності (т. 8 а.с.251-255).

Задовольняючи вказане клопотання, суд не врахував, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчився строк давності та припустився порушення вимог кримінального закону при звільнені ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України. При вирішення даного питання суду належало застосувати ст. 49 КК України, застосування якої, якщо проти цього не заперечує підсудна, є обов'язком, а не правом суду.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що ОСОБА_7 не заперечує проти закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності, про що подала відповідну заяву, колегія суддів вважає за необхідне, скасовуючи постанову суду, звільнити її від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Керуючись статтями 394- 396, 400-1 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від

28 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 7-1 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а провадження у справі закрити.