Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Британчука В.В., Солодкова А.А., при секретарі судового засідання Петрику В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010210000078 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 3 березня 2014 року.

Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Жовтень, Ширяївського району, Одеської області, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 3 березня 2014 року вирок місцевого суду, в частині призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання, скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без зміни.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_6, судове рішення щодо якого не оскаржується.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Кравченко Є.С.

У касаційній скарзі засуджений не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок апеляційного суду скасувати, а вирок місцевого суду залишити без зміни, посилаючись при цьому на позитивні дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 11 лютого 2013 року, приблизно о 1 годині за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відкрито викрали майно з ринку сувенірних товарів, що розташований на АДРЕСА_2, чим заподіяли приватному підприємцю ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 20970 гривень, а потерпілій ОСОБА_9 на суму 3 000 тисячі гривень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечує проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_5 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 186 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевіряється, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржується.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання та про можливість звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого.

Апеляційний суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують і підтверджуються матеріалами справи, з якими засуджений пов'язує свої касаційні вимоги, адже призначив покарання у мінімальному розмірі за санкцією ч. 2 ст. 186 КК.

При цьому, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину (тяжкий).

За таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів, а підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається підстав для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування.

З огляду на наведене касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України виключити з вироку суду рішення про вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньо змовою з ОСОБА_7, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою суду від 28 листопада 2013 року з матеріалів кримінального провадження в окреме провадження виділено матеріали провадження щодо ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення .

Однак суд, розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та постановивши щодо останніх вирок, одночасно вказав у вироку, що вони вчинили злочин за попередньо змовою з ОСОБА_7, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Апеляційного суду Вінницької області від 3 березня 2014 року змінити, виключивши з нього рішення про вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньо змовою з ОСОБА_7

Вважати, що злочин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили за попередньо змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.