Херсонський державний завод "Палада" звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 17.01.2008 № 0000172301/0 та від 20.01.2009 № 0000202301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2009 позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Херсонський державний завод "Палада" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомлення-рішенням відповідача від 17.01.2008 № 0000172301/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 9 місяців 2006 року в сумі 84963,37 грн. слугували висновки документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 16.01.2008 № 120/23-7/24961253, про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення цих норм закону полягало в неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів у ПП "Юрмаш-Універсал", оскільки сплата податку на додану вартість до бюджету ПП "Фінагро", яке є контрагентом у другому ланцюгу постачання, не підтверджена через неможливість проведення зустрічної звірки з причин відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомлення-рішенням відповідача від 20.01.2009 № 0000202301/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 9 місяців 2008 року в сумі 147461 грн. слугували висновки документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 16.01.2009 № 154/23-2/24961253, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення цих норм закону полягали у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту та заявленні до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Монте Негро", оскільки щодо вказаного контрагента порушено провадження у справі про банкрутство (постанова Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2008), а статут, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними (постанова Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.07.2008).

При цьому відповідач в актах перевірки від 17.01.2008 № 0000172301/0 та від 20.01.2009 № 0000202301/0 не заперечував реальне здійснення господарських операцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування є неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товарів, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відсутні.

Податковий орган в акті перевірки та судам попередніх інстанцій не наводив доводів та не надав доказів вчинення фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит та на отримання бюджетного відшкодування.

Платник податків (покупець), який дотримався вимог закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявлення його до бюджетного відшкодування, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в податковому органі, в т.ч. зареєстрований платником податку на додану вартість в Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення ним господарських операцій з іншими платниками податку і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за порушення таким постачальником чи його контрагентами вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності, нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що платник податку позбавляється права на бюджетне відшкодування за умови відсутності підтвердження сплати до держбюджету в ланцюгу постачання податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами чи проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг) та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) таких вимог не висуває.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (168/97-ВР) та не узгоджуються із встановленими обставинами, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а ухвалена відповідно до закону і помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Херсонського державного заводу "Палада" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.