розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2011 року.

Вироком Літинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України на 6 років позбавлення волі; за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15513 грн. 48 коп. на користь СТ «Іванна».

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 травня 2010 року вирок суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінено в частині вирішення цивільного позову стосовно СТ «Іванна» та справу в цій частині повернуто на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Виключено з вироку рішення про зняття арешту з автомобіля «БМВ 7501» та вказівку про скоєння злочину за попередньою змовою з ОСОБА_4

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за вчинення ряду крадіжок за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою та особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 13.01.2004 року, приблизно о 24 год., проникли до приміщення складу із запчастинами ВАТ племзаводу «Україна» в с. Радянське Літинського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 7721,91 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 01.02.2004 року, приблизно о 2 год., проникли до приміщення свиноферми ПУ № 32 в с. Гущинці Калинівського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 1600,15 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 21.02.2004 року, приблизно о 23 год., проникли до приміщення магазину №53 у с. Українка Літинського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 778,26 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 04.03.2004 року, приблизно о 24 год., проникли до приміщення Кулижського вузла поштового зв'язку Літинського ВПЗ в с. Кулига Літинського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 1905 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 26.11.2004 року, приблизно о 24 год., проникли до приміщення магазину СТ «Іванна» в с. Літинка Літинського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 15513,48 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 26.07.2005 року, приблизно о 24 год., проникли до приміщення складу із запчастинами ВАТ Племзаводу «Україна» в с. Радянське Літинського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 3470,36 грн.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, справа відносно якої виділена в окреме провадження, 01.11.2005 року, приблизно о 0 год., проникли до приміщення магазину «Едем» в с. Селище Літинського району Вінницької області, звідки таємно викрали майно на загальну суму 14039,92 грн.

Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 був неповнолітнім, умисно запропонував останньому вчинити ряд крадіжок та в подальшому, до настання його повноліття, з ним вчинив 5 крадіжок чужого майна, чим втягнув ОСОБА_2 у злочинну діяльність.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на ту обставину, що ОСОБА_3 свою вину визнав частково, завдану шкоду не відшкодував, а тому до нього безпідставно було застосовано ст. 75 КК України. Також, вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тяжкі злочини і їх дії спричинили тяжкі наслідки, що не було враховано судом. Вважає, що судом апеляційної інстанції дані порушення усунуті не були.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд зробив на підставі доказів, які є у справі та вони в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про м'якість призначеного засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до положень ст. 65 КК України покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, призначено судом з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи.

Так, як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 є таким, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, щиро розкаявся у вчиненні злочинів, сприяв слідству, характеризується позитивно.

ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин вчинив у неповнолітньому віці.

Крім того, при призначенні засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 покарання, судами було враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Підстав вважати призначене покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несправедливим внаслідок м'якості, у колегії суддів немає, а тому касаційна скарга прокурора у цій частині задоволенню не підлягає.

В той же час, касаційна скарга прокурора в частині неправильного застосування закону та м'якості призначеного покарання ОСОБА_3 є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як убачається з вироку, судом зазначені вимоги закону виконані не були.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, судом у достатній мірі не враховано роль та ступінь участі засудженого у вчиненні тяжких злочинів, ту обставину що завдану шкоду всупереч наміру, про який останній зазначав в судовому засіданні не відшкодовано, засуджений вину визнав частково, в зв'язку з цим викликає сумнів його щиросердне каяття, на яке послався суд у вироку, вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_3 ст. 75 КК України. Позитивні характеристики не є достатньою підставою для звільнення засудженого від покарання з випробуванням.

Таким чином, застосування судом до ОСОБА_3 ст. 75 КК України належним чином не вмотивовано, що є підставою для скасування судових рішень у цій частині.

Якщо при новому розгляді справи, за умови підтвердження обвинувачення, суд дійде до висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м'яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

вирок Літинського районного суду Вінницької області від 19 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2011 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.