Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Докучаєвського міського суду Донецької області від 30 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Російської Федерації, раніше судимого 11 січня 2011 року вироком Докучаєвського міського суду Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання на 4 роки

позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. ст. 71, 78 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 січня 2011 року і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він у період з липня до 19 вересня 2011 року надавав приміщення своєї квартири АДРЕСА_1 особам, які вживають такі засоби, для незаконного вживання наркотичних засобів.

Крім того, ОСОБА_1 з липня до 04 жовтня 2011 року, після порушення щодо нього кримінальної справи за ч. 1 ст. 317 КК України, повторно, надав приміщення своєї квартири особі для вживання наркотичних засобів.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про зміну судового рішення. Зазначає про безпідставне призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна засудженого за відсутності в його діях корисливих спонукань.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 317 КК України та призначене основне покарання за видом і розміром в касаційній скарзі не оспорюються.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання за ч. 2 ст. 317 КК України у виді конфіскації майна, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 безоплатно надавав свою квартиру особі для вживання наркотичних засобів, що свідчить про відсутність корисливих мотивів вчинення ним злочину, а тому застосування у данному випадку додаткового покарання за ч. 2 ст. 317 КК України у виді конфіскації майна, навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов'язкове, є безпідставним.

За таких обставин, судове рішення щодо ОСОБА_1 підлягає

зміні з виключенням рішення про призначення засудженому додаткового

покарання у виді конфіскації майна.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Докучаєвського міського суду Донецької області від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого. Вважати його засудженим за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі. На на підставі ст. 70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.