розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 грудня 2011 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 на постанову прокурора Кіровоградської області від 28 листопада 2011 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ст.ст. 343 ч.1, 345 ч.2 КК України та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2012 року.

Постановою прокурора Кіровоградської області Левицького О.П. від 28 листопада 2011 року порушено кримінальну справу відносно адвоката ОСОБА_5 за фактом втручання в діяльність працівників правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків, умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, за ознаками злочинів, передбачених ст. 343 ч.1, ст. 345 ч.2 КК України.

Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, скаргу ОСОБА_5 на вказану постанову прокурора Кіровоградської області задоволено і постанову про порушення кримінальної справи щодо нього скасовано.

У касаційній скарзі прокурор вказує на порушення судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону і просить скасувати вищезазначені судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, зазначаючи, що суд першої інстанції дав оцінку наявним доказам, а в матеріалах перевірки наявні достатні дані для порушення кримінальної справи.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора Карпенко Д.В. вказує на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, пояснення ОСОБА_5 про заперечення проти касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали судової справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону та про те, що суди першої та апеляційної інстанції зробили неправильні висновки про відсутність підстав для порушення кримінальної справи, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

За змістом ст. 236-8 ч.15 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Згідно ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

В постанові прокурора про порушення кримінальної справи від 28 листопада 2011 року зазначено, що ОСОБА_5 17 серпня 2011 року близько 19 год. біля воріт двору Будинку правосуддя, що розташований у м. Черкаси по вул. Гоголя, 316, з метою вчинення опору працівникам правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи, що він протидіє здійсненню працівниками правоохоронного органу своїх службових обов'язків, тримав руками ворота, що унеможливлювало виїзд автомобіля, яким працівники УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювали конвоювання затриманого ОСОБА_9 З метою припинення протиправних дій ОСОБА_5, оперуповноважені УБОЗ УМВС в області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли зі службового автомобіля та підійшли до воріт для їх відкриття, однак адвокат ОСОБА_5, достовірно знаючи, що перед ним працівники правоохоронного органу, не давав змогу оперуповноваженим відкрити ворота, а продовжував їх утримувати та в подальшому, діючи умисно, з метою вчинення насильства щодо працівників правоохоронного органу наніс чисельні удари в голову та тулуб ОСОБА_6 та ОСОБА_10, чим умисно вчинив втручання в діяльність працівників правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків та умисно заподіяв працівникам правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків.

Як убачається із цієї постанови, приводом для порушення кримінальної справи є рапорти співробітників УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та безпосереднє виявлення прокурором за результатами проведеної перевірки в діях адвоката ОСОБА_5 ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 343 ч.1, 345 ч.2 КК України, а підставами до порушення справи є матеріали дослідчої перевірки.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на цю постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в матеріалах справи достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_5 ознак злочинів, передбачених ст.ст. 343 ч.1, 345 ч.2 КК України. При цьому суд зазначив, що висновок прокурора щодо наявності приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину передбаченого ст. 343 ч.1 КК України є помилковим, оскільки диспозицією вказаної статті передбачений саме вплив на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків, а не втручання у його діяльність, як це зазначено у постанові прокурора. Щодо умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу ОСОБА_6 та ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків суд вказав, що такі висновки прокурора не підтверджуються матеріалами справи.

Постанова районного суду винесена до закінчення досудового слідства у кримінальній справі щодо ОСОБА_5

Отже, районний суд розглянув скаргу ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України та, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, дійшов обґрунтованого і правильного висновку, що матеріали перевірки не містять необхідних і достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, а справу порушено за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочинів, передбачених ст.ст. 343 ч.1, 345 ч.2 КК України. При цьому судом були перевірені матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, були досліджені наявні приводи та підстави і їм, а не доказам у справі, була дана відповідна оцінка.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені в апеляції прокурора доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційним судом належним чином перевірено і спростовано із зазначенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.