головуючого Пойди М.Ф.,суддів: Литвинова О.М., Швеця В.А.,за участю прокурора Голюги В.В.,розглянула 21 червня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

виправдано за ст. 166 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину та закрито кримінальну справу.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачувалась в тому, що злісно не виконувала встановлені законодавством обов'язки по догляду за своєю малолітньою дитиною - ОСОБА_6, що полягало у ненаданні необхідного медичного лікування дитині за місцем проживання, так і у медичних закладах. Протягом тривалого часу не ставила дитину на облік до лікаря-педіатра з метою моніторингу її здоров'я та застосування ефективних методів охорони здоров'я та розвитку дітей даної вікової категорії, не надала першу медичну допомогу дитині, яка перебувала у небезпечному стані для життя, з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті малолітнього ОСОБА_6, яка настала 2 січня 2011 року близько 10 год на території кошари Узна-Як, розташованої в районі с. Ярке, Кіровської сільської ради, Ленінського району Автономної Республіки Крим.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, на не перевірку судом апеляційної інстанції доводів апеляції прокурора, неправильне застосування судом кримінального закону. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 166 КК України належним чином мотивований.

Відповідно до диспозиції ст. 166 КК України, злісне невиконання вказаних у ній обов'язків утворює склад цього злочину лише у разі, коло воно потягло тяжкі наслідки. При цьому обов'язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв'язку із їх діянням.

Дослідивши усі докази обвинувачення, суд не встановив злісного невиконання ОСОБА_5 встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, так само і не встановлено причинного зв'язку із її діями, які, як встановив суд, полягали у належному догляді за дитиною та смертю останньої, яка настала внаслідок механічної асфіксії, яка виникла в результаті закриття дихальних шляхів сирною масою білого кольору.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину та з дотриманням вимог ст. 377 КПК України зазначив в ухвалі підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, порушень кримінального закону апеляційним судом не встановлено.

Таких порушень не встановлено і колегією суддів.

Щодо даних про особу ОСОБА_5, то такі були встановлені судом в обсязі встановлених органом досудового слідства і такі дані не викликали сумніву у суду так само як і не викликали сумніву у прокурора, який затверджував обвинувальний висновок і є автором касаційної скарги.

Враховуючи наведене колегія суддів не знаходить підстав, визначених ст. 398 КПК України, для скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.