головуючого Британчука В.В., суддів: Щепоткіної В.В., Леона О.І., за участю прокурора Чупринської Є.М., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 липня 2014 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 03 вересня 2013 року засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, за ст. 123 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання, призначеного за ст. 123 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з засудженого судові витрати по справі.

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 12 січня 2010 року близько 21:20 год у м. Каховці Херсонської області на перехресті вулиць Леніна - К. Маркса, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), яке виникло раптово, внаслідок протизаконного насильства - погроз завдати фізичної шкоди, провокації бійки та підбурювання до неї інших осіб, застосування фізичного насильства з боку потерпілого ОСОБА_7, наніс останньому металевою трубою удари по голові, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від якихІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вказує на наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. В порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та залишив вирок без зміни, що потягло неправильне застосування кримінального закону - ст. 123 КК України, а також м'якість призначеного засудженому покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляцією прокурора, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ст. 123 КК України кваліфіковані правильно.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання засудженого, які він давав на досудовому слідстві та підтвердив в суді, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, висновки судових експертиз.

Так у справі тричі проводилась судова психолого-психіатрична експертиза на предмет визначення стану психологічного здоров'я засудженого у момент завдання ним тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Кожен із експертних висновків не суперечить іншим та вказує на перебування ОСОБА_5 у момент вчинення злочину у стані фізіологічного афекту (аномального), викликаному неправомірними діями потерпілого, який, як встановлено судом, вів себе зухвало, лаявся, висловлював погрози на адресу засудженого і його рідних, а також першим наніс ОСОБА_5 удар.

Індивідуально-психологічні особливості засудженого свідчать про підвищену можливість виникнення у нього стану фізіологічного афекту, котрий являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує у свідомості особи, яка значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. Крім того, у ОСОБА_5 відмічені типові для фізіологічного афекту зовнішні ознаки емоційного збудження - він не реагував на зовнішній вплив, продовжував наносити удари після того, як потерпілий перестав чинити опір, а також постафективний стан - засудженому було погано, його нудило, він не міг розповісти про обставини події злочину, деякий час приходив до тями.

Висновки експертиз об'єктивно підтверджуються іншими доказами по справі, які є логічними, не суперечать один одному та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Враховуючи, що у справі відсутні об'єктивні та безспірні докази вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності засудженого в умисному заподіянні ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 377 КПК України 1960 року розглянув справу, належним чином перевірив всі доводи прокурора та з зазначенням підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою, мотивовано відмовив у її задоволенні.

Ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для її зміни чи скасування, не встановлено.

Касаційна скарга прокурора не містить нових доводів про неправильне застосування судом кримінального закону у справі щодо ОСОБА_5, окрім тих, які були предметом перевірки апеляційного суду та отримали належну оцінку.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.