розглянула у судовому засіданні 21 червня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України на 4 роки позбавлення волі, з конфіскацією предметів контрабанди;

- за ч. 2 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 визначено 4 роки позбавлення волі, з конфіскацією предметів контрабанди.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із трирічним іспитовим строком у разі, якщо він не вчинить нового злочину, буде періодично з'являтися до органів кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання та без їх дозволу не змінить місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 3100,80 грн. судових витрат, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він як фізична особа, що виконує посередницькі функції під час здійснення угод купівлі-продажу гірничошахтного обладнання між суб'єктами господарської діяльності, усно домовився з посадовими особами СК «ДАХ», м. Донецьк, яке займається ремонтом гірничошахтного обладнання і має на це ліцензію, про надання ними такого обладнання для АТЗТ «Техноскарб», м. Київ, та подальшої організації його відправлення на адресу ТОВ «ТПК БЕМЗ», м. Бєлгород, Російської Федерації, через суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють господарську діяльність на території України.

У період з січня-травня 2010 року ОСОБА_1 у приміщені СК «ДАХ» за участю працівників цього підприємства, які не були обізнані про злочинний намір засудженого щодо подальшої поставки кустарно виготовленого контрафактного обладнання на адресу ТОВ «ТПК БЕМЗ», м. Бєлгород, Російської Федерації, через митний кордон України із приховання від митного контролю, виготовив 11 комплектних розподільчих пристроїв КРУВ-6-УХЛ5, придбав за невстановлених обставин підроблені металеві та виготовив підроблені паперові технічні паспорти, надавши обладнанню виду нових пристроїв КРУВ-6-УХЛ5, нібито виготовлених на ВАТ «Костянтинівський завод високовольтної апаратури», та, усвідомлюючи що вони не є оригінальними, а являються контрафактною продукцією, у червні 2010 року відправив на адресу АТВТ «Техноскарб», м. Київ, а в подальшому на адресу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «8іпюп», м. Харків, посадові особи якого не були обізнані про контрафактність продукції, для переміщення кустарно виготовленого обладнання під видом оригінального через митний та державний кордон України шляхом надання митним органам для оформлення та переміщення через митницю підроблених товаросупровідних документів, надавши однім товарам виду інших, тобто для переміщення їх із прихованням від митного контролю.

17 червня 2010 року при переміщенні ТОВ «8іпюп» комплектних розподільчих пристроїв КРУВ-6-УХЛ5 у кількості 11 одиниць через митний кордон України вони були затримані працівниками СБУ в Донецькій області Харківської обласної митниці і таким чином ОСОБА_1 було вчинено закінчений замах на контрабанду контрафактної продукції - комплектних розподільчих пристроїв КРУВ-6-УХЛ5 у кількості 11 одиниць, вартість яких складає 809947,96 грн., що є великим розміром.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості, Вважає, що суд дійшов необгрунтованого висновку про можливість застосування ст. 75 КК України, оскільки підстави для прийняття такого рішення у справі відсутні. Також, зазначає, що суд, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, фактично звільнив його від як від основного покарання у виді позбавлення волі, так і від спеціального - конфіскації контрабанди. Крім того, прокурор звертає увагу, що судом неправильно застосовано кримінальний закон при покладенні на ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ч. 1 п. З ст. 76 КК України, суд заборонив засудженому змінювати місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, що не передбачено законом.

Прокурор, який оскаржив в касаційному порядку судові рішення щодо ОСОБА_1, відкликав касаційну скаргу.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що провадження у справі необхідно закрити, обговоривши можливість закриття касаційного провадження в справі, зважаючи на те, що прокурор відкликав касаційну скаргу, а іншими учасниками процесу судові рішення щодо ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржено, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у кримінальній справі підлягає закриттю на підставі ч. 2 ст. 396 КПК України.