головуючого Фесенкка Л.І.,суддів Вільгушинського М.Й., Слинька С.С., за участю прокурора Матюшевої О.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 12 серпня 2011 року приблизно о 01.50 годин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 29 по вул. Бірюзова в м. Судаку, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_7, вчинив замах на відкрите заволодіння його майном на загальну суму 1840 грн., однак не зміг довести до кінця свій злочинний умисел з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівники міліції,

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року вирок міського суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу та вважала оскаржувані судові рішення законними та обгрунтованими, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого та його особі внаслідок м'якості, то вони є непереконливими.

Так, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_5, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу засудженого, його позитивну характеристику та відсутність судимості, а також думку потерпілого, який просив суд не призначати засудженому суворого покарання. Крім того, суд взяв до уваги як обставини, що обтяжують покарання засудженого - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, так і обставини, що його пом'якшують, якими визнав: явку з повинною, щире каяття у вчиненому та молодий вік ОСОБА_5, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Аналогічні доводи щодо м'якості призначеного засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, були наведені і в апеляційній скарзі прокурора, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнанні безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням сукупності перелічених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено. Таким чином, підстав для скасування чи зміни постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від

21 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.