головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Суржка А.В., за участю прокурора Сенюк В.О., представника МВС України представника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянула в судовому засіданні 21 червня 2012 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_7 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року про залишення без задоволення його скарги на бездіяльність Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, прокуратури Печерського району м. Києва, МВС України, ГУ МВС України в м. Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та направлення копії його заяви від 29.05.2010 року про вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 185, 355 КК України до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, та на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, якою вказану постанову районного суду залишено без зміни.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2010 року ОСОБА_7 звернувся до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 185, 355 КК України, однак рішення в порядку ст. 97 КПК України за цією заявою не приймалось. Крім того, скаржник вказував на зазначені порушення вимог закону у своїх скаргах до прокуратури Печерського району м. Києва, прокуратури м. Києва та Генеральної прокуратури України, однак останні, на думку ОСОБА_7, не здійснили належного нагляду за розглядом заяви про злочин від 29.05.2010 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_10 останньому не було надано відповіді в порядку ст. 97 КПК України.

Не погоджуючись з бездіяльністю Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, прокуратури Печерського району м. Києва в частині нездійснення нагляду, а також МВС України, ГУ МВС України в м. Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві по неприйнятті в порядку ст. 97 КПК України рішення за його заявою про вчинення злочину від 29.05.2010 року, ОСОБА_7 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність зазначених органів та зобов'язати прокуратуру Печерського району м. Києва та Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві прийняти за результатами розгляду його заяви про злочин від 29.05.2010 року рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року його скаргу на бездіяльність зазначених вище органів залишено без задоволення. А копію заяви ОСОБА_7 від 29.05.2010 року про вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 185, 355 КК України, направлено до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. Суд зазначив мотиви прийнятого рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року залишено без зміни, а апеляцію скаржника ОСОБА_7 - без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень тільки в частині незадоволення його скарги та направлення матеріалів справи в цій частині на новий судовий розгляд.

На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанції, відмовивши в задоволенні його скарги про визнання протиправною бездіяльність зазначених вище органів прокуратури та міліції, фактично відмовили йому в доступі до правосуддя.

Крім того, стверджує, що в судових рішеннях взагалі відсутня правова оцінка діям чи бездіяльності прокурати в частині здійснення нагляду за підпорядкованими прокуратурами та міліцією.

Також стверджує, що в ухвалі апеляційного суду не наведено належних мотивів на спростування всіх доводів його апеляції.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурор, який брав участь в справі, вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні будь-які підстави для їх скасування та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думки прокурора, представників МВС України та ГУ МВС України в м. Києві, які вважали судові рішення законними та обґрунтованими, просили залишити їх без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі, і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг тільки на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, постанову про закриття справи та про порушення кримінальної справи.

Однак, відповідно до роз'яснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 (v019p710-10) року від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України (1001-05) дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.

Таким чином, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України (1001-05) .

Судами ці вимоги закону виконані.

Так, відповідно до ст. 97 КПК України орган дізнання зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушені або ж направити її за належністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2010 року ОСОБА_7 звернувся до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 185, 355 КК України, та просив прийняти відповідне рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Однак рішення в порядку ст. 97 КПК України за цією заявою не приймалось, що не заперечується і прокуратурою.

За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що правоохоронними органами не забезпечено право скаржника на перевірку його заяви про злочин згідно вимог ст. 97 КПК України, та з метою забезпечення вказаного права копію заяви ОСОБА_7 про скоєння злочину направлено до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України. Це рішення суду не оскаржується учасниками процесу.

В решті в задоволенні вимог було відмовлено. Суд зазначив, що він не наділений законними повноваженнями на задоволення скарги ОСОБА_7 в частині визнання дій (бездіяльності) службових осіб прокуратури та міліції протиправними, а також не має правових підстав для задоволення його скарги про зобов'язання цих осіб вчинити певні дії. Також вказав, що чинним законодавством не передбачено повноваження суду оцінювати дії прокурора на відповідність дотримання ним закону в частині здійснення нагляду за підпорядкованими прокурорами чи органами внутрішніх справ у разі, коли в його провадженні відсутня кримінальна справа з обвинувальним висновком.

Аналогічні доводи щодо незаконності відмови судами в задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність зазначених органів були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та залишив постанову суду першої інстанції без зміни, а апеляцію ОСОБА_7 - без задоволення. Ухвала апеляційного відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною та вмотивованою.

З висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і касаційна інстанція.

Враховуючи викладене, відсутність істотних порушень кримінально-процесуального закону з боку судів при розгляді скарги ОСОБА_7, колегія суддів вважає необхідним судові рішення залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Залишити без зміни постанову Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_7 на бездіяльність Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, прокуратури Печерського району м. Києва, МВС України, ГУ МВС України в м. Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та направлення копії його заяви від 29.05.2010 року про вчинення ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 185, 355 КК України до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. Залишити без зміни ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року про залишення без зміни вказаної постанови районного суду.