Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Дембовського С.Г., Чуйко О.Г.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000039, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м.Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ревне Бориспільського району Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1, якого визнаного винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 186 КК України,

за участю захисника ОСОБА_1,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2,

прокурора Шевченко О.О.

у касаційній скарзі з доповненням до неї захисник ОСОБА_1 стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_2 як таких, що постановлені з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України. На обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що ОСОБА_2, який був свідком злочину, не вчиняв грабежу щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і вичерпані всі можливості отримання достатніх доказів для доведеності його винуватості. Додатково зазначає про неправильність вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 18 червня 2013 року ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2010 року, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.

Цим же вироком ОСОБА_6 визнаного винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Баришівського районного суду Київської області від 15 квітня 2008 року, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 змінено, постановлено вважати правильною кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб; а ОСОБА_6 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчинене за попередньою змовою групою осіб; Доповнено описову частину вироку суду часом скоєння злочину, а саме 29 жовтня 2012 року близько 20 год. У решті вирок залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого (в режимі відеоконференції), і захисника які підтримали подану касаційну скаргу останнього і просили її задовольнити, прокурора, який просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши доводи, наведені у скарзі, матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

ОСОБА_2 і ОСОБА_6 місцевим судом ухвалено визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 186 КК України, за таких обставин.

29 жовтня 2012 року близько 20 год ОСОБА_6, ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи біля буд. АДРЕСА_2, вступили між собою у змову на відкрите викрадення чужого майна раніше незнайомих ОСОБА_5 і ОСОБА_4

При цьому ОСОБА_6 кулаком правої руки наніс ОСОБА_5 один удар в обличчя, від чого останній впав на землю, потім лівою рукою обхопив останнього за шию, та, утримуючи ОСОБА_5 і притискаючи останнього до землі, правою рукою наніс потерпілому декілька ударів у голову. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшовши до ОСОБА_5, ногою нанесла останньому два удари у голову. В цей час ОСОБА_2 руками штовхнув ОСОБА_4 у груди, від чого останній, перечепившись за огорожу, впав на клумбу, а ОСОБА_2 кулаком правої руки наніс потерпілому декілька ударів в обличчя і голову, після чого почав вимагати у нього передачі належного майна, на що потерпілий повідомив, що мобільного телефону і грошей у нього немає. Після цього особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, кулаком правої руки нанесла ОСОБА_4 декілька ударів у голову, а ОСОБА_2 - лівою рукою закрив потерпілому рота та наказав останньому мовчати після чого виказав вимогу про передачу каблучки. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, обшукала кишені пальто ОСОБА_4 та, діючи спільно ОСОБА_6 і ОСОБА_2, відкрито викрала майно останнього. Особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи спільно з ОСОБА_6 і ОСОБА_2, зірвав з плеча ОСОБА_4 сумку. Після цього ОСОБА_6 відпустив ОСОБА_5, якого утримував біля землі, і діючи спільно з ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підібрав з землі майно потерпілого.

У вироку зазначено, що в результаті цих дій потерпілим були спричинені легкі тілесні ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я), а ОСОБА_6, ОСОБА_2 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволоділи майном ОСОБА_4 на загальну суму 8325 грн та потерпілого ОСОБА_5 - на суму 12600 грн.

Провадження в суді апеляційної інстанції було здійснено з істотним порушенням кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, із матеріалів провадження видно, що не погоджуючись із ухваленим вироком, на нього були подані апеляції обвинуваченими ОСОБА_6, ОСОБА_2, захисником ОСОБА_1 та прокурором, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції.

Зокрема, прокурор просив вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_2 змінити, у мотивувальній частині вироку зазначити дату та час вчинення злочину та кваліфікувати дії обвинувачених як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб. Тобто прокурор просив уточнити вирок у частині часу вчинення злочину та додатково кваліфікувати дії обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2 за кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя потерпілих, хоча ця ознака була виключена місцевим судом з обвинувачення, визнаного доведеним.

Суд апеляційної інстанції визнав апеляцію прокурора зі змінами і доповненнями такою, що відповідає вимогам ст. 396 КПК України, погодився з вищезазначеними доводами прокурора та постановив рішення про задоволення цієї апеляції, хоча прокурор порушував питання про зміну вироку та одночасне погіршення становище обвинувачених.

При цьому, суд апеляційної інстанції збільшив обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_6, що є неприпустимим без скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку.

Зазначене порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним та тягне безумовне скасування ухвали суду апеляційної інстанції з призначенням нового апеляційного розгляду.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляцій, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

З огляду на викладене, касаційна скарга захисника підлягає задоволення частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1, подану в інтересах засудженого ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2 та у порядку ч.2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.