розглянула в судовому засіданні 21 червня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2011 року щодо останнього.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 червня 2010 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,громадянина України,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено - виключено кваліфікуючу ознаку повторність з ч. 2 ст. 309 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 1 жовтня 2009 року приблизно о 14 год. за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 незаконно збув за 120 грн. неповнолітньому ОСОБА_3 два паперових згортка з подрібненою речовиною рослинного походження, яку останній у подальшому збув ОСОБА_4, і яка, згідно з висновком експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, сухою вагою 2,72 г.

Також, 3 жовтня 2009 року приблизно о 14 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збув за 150 грн. неповнолітньому ОСОБА_3 три паперових згортка з подрібненою речовиною рослинного походження, яку останній у подальшому збув ОСОБА_4, і яка, згідно з висновком експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, сухою вагою 2,62 г.

Крім того, у серпні 2009 року ОСОБА_1 придбав без мети збуту - зірвав на полі біля Хімзаводу, розташованого в районі вул. Тарногродського у м. Вінниці, кущ дикоростучої коноплі, який, незаконно зберігаючи при собі, перевіз на маршрутному таксі до місця свого проживання, де виготовив наркотичний засіб, зберігав його та періодично вживав шляхом куріння за допомогою саморобного пристрою. 17 жовтня 2009 року під час обшуку у помешканні засудженого було виявлено і вилучено такий пристрій з нашаруванням речовини, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - екстрактом канабісу, сухою вагою 0,351 г.

У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які аналогічні за змістом, порушується питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням кримінально-процесуального закону. Зокрема, засуджений і захисник просять закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України та за цим законом звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Вказують, що суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів; обґрунтовуючи свій висновок про винність засудженого, послався на докази, які не підтверджують участі ОСОБА_1 у злочинах. Вважають, що суд апеляційної інстанції не виконав обов'язкових вказівок, зазначених касаційним судом при скасуванні попередньої ухвали; поверхнево розглянув справу, не мотивував свого рішення належним чином. Крім того, порушують питання про винесення окремої ухвали на адресу суддів апеляційного суду у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх службових обов'язків.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи касаційних скарг про неправильне застосування кримінального закону у зв'язку із необгрунтованим засудженням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України, аналогічні доводам, які були викладені в апеляції, вони були перевірені апеляційним судом і визнані такими, що суперечать матеріалам кримінальної справи.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, який, дослідивши докази в судовому засіданні, проаналізувавши у сукупності показання засудженого, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про обставини проведення оперативної закупки у засудженого; висновки судово-хімічної експертизи про належність речовини, виданої оперативним закупщиком, до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено; дані протоколу обшуку за місцем проживання засудженого; матеріали оперативної закупки, дані протоколів слідчих дій, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинів, пов'язаних із незаконним обігом особливо небезпечних наркотичних засобів, зокрема, і збуту такого засобу.

Таким чином, висновок суду про участь засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є обґрунтованим. За таких обставин, суд правильно взяв до уваги, що злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотичних засобів без мети збуту, ОСОБА_1 вчинив, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, тому підстав для перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України немає.

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи апеляції щодо незаконності вироку суду, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляції і обґрунтовано залишив її без задоволення.

Посилання у касаційних скаргах на те, що апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладеної при скасуванні попередньої ухвали апеляційного суду, є необґрунтованими. Так, зі змісту ухвали касаційного суду видно, що попередня ухвала була скасована у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та справа була направлена до апеляційного суду, який, ретельно перевіривши усі доводи, викладені в апеляції захисника, обґрунтовано звернув увагу на відсутність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, тому дійшов правильного висновку про необхідність виключення відповідної кваліфікуючої ознаки з дій засудженого, кваліфікованих за ч. 2 ст. 309 КК України. Виключення зайвої кваліфікуючої ознаки не є підставою для перекваліфікації дій засудженого за іншою статтею або частиною зазначеної статті, а також для зміни призначеного покарання.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи за поданими касаційними скаргами не встановлено порушень судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановлених у справі судових рішень.

Під час розгляду справи касаційним судом не встановлено фактів порушення закону, причин і умов, що сприяли б вчиненню злочину і вимагали б вжиття відповідних заходів, а також інших, передбачених ст. 23-2 КПК України підстав для винесення окремої ухвали, тому прохання, викладене у касаційних скаргах засудженого та його захисника, про винесення у справі окремої ухвали необхідно залишити без задоволення.