Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 червня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2011 року:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; ч. 3 ст. 357 КК України до штрафу в сумі 850 грн.; ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу в сумі 700 грн.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань остаточно визначено покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої та штрафу в сумі 1550 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона в період з 2004 року по жовтень 2006 року, діючи у складі організованої групи, організатором якої був ОСОБА_2, та співучасниками якої були ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, повторно, шляхом обману, з використанням підробленого документу і заволодінням паспортами громадян, заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах, а саме квартирами потерпілих в м. Дніпропетровську: ОСОБА_14 вартістю 46993 грн.; ОСОБА_15 вартістю 90046 грн.; ОСОБА_16 вартістю 126250 грн.; ОСОБА_17 вартістю 150116 грн.; ОСОБА_18. вартістю 137500 грн.

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону і неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Вирок та ухвалу вважає необґрунтованими, незаконними, оскільки суд не врахував постанову прокурора при затвердженні обвинувального висновку про виключення з пред'явленого обвинувачення і обвинувального висновку складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, оскільки не встановлена її участь у злочинній організації. Зазначає, що вона не входила до складу організованої групи, вирок суду щодо її участі у вчиненні злочину в складі організованої злочинної групи не вмотивований, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечує проти задоволення касаційної скарги і просить судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 398 КПК України підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, при необхідності, і шляхом проведення судового слідства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. В ухвалі слід проаналізувати всі доводи, наведені в апеляції, і зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону належним чином не виконані.

Так, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляційними скаргами засудженої та її захисників ОСОБА_19, ОСОБА_20, відмовив у їх задоволенні.

Із матеріалів справи вбачається, що, не погоджуючись з вироком місцевого суду, в апеляційних скаргах засуджена та її захисники просили вирок змінити з мотивів неправильного застосування кримінального закону, перекваліфікувати дії засудженої за ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України та застосувати Закон України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) . Звертали увагу на неприйняття рішення про закриття справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 358 і ч. 3 ст. 357 КК України в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Крім того, в своїй апеляції засуджена посилалась на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та її особі. На обґрунтування своїх апеляційних вимог вказувала, що зібраними в справі доказами не доведено заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, посилалась на відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки вона діяла як ріелтер з нерухомості зі сторони покупців, відсутня матеріальна шкода від її дій. Крім того зазначала, що суд не взяв до уваги відсутність її участі по епізодам з потерпілими ОСОБА_17, ОСОБА_18

Згідно з п. п. 2-4 ч. 1 ст. 64 КПК України винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином належать до обставин, які підлягають доказуванню.

За змістом статті 65 КПК України вказані обставини встановлюються показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих дій та іншими документами.

Разом з тим, як убачається з ухвали, колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляціями ОСОБА_1 та її захисників, в ухвалі відповіді на всі доводи апелянтів не надала, їх ретельно не перевірила та не проаналізувала. Зосередившись виключно на висновках, викладених у вироку, переконливих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, тобто фактично ці доводи залишила поза увагою, в загальних фразах вказала, що погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Вказані порушення вимог КПК України (1001-05) в силу ч. 1 ст. 370 КПК України слід визнати істотними та такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи, суд апеляційної інстанції повинен ретельно перевірити зібрані у справі докази, в тому числі за необхідності шляхом проведення судового слідства, дати їм та висновку суду першої інстанції належну оцінку, і з урахуванням доводів касаційної скарги, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ухвалі аналізу доказів і ґрунтовних мотивів прийняття такого рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.