Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді суддів Міщенка С.М., Сахна Р.І., Шибко Л.В., за участю прокурора Чупринської Є.М.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 та на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено: за ч. 4 ст. 187 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки 9 місяців обмеження волі;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю цих злочинів, ОСОБА_5 остаточно призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено: за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі;

за ч. 2 ст. 393 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю цих злочинів, ОСОБА_7 остаточно призначено 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше судимого за ч. 2 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі, 26 квітня 2007 року звільненого умовно-достроково на 11 місяців 23 дні,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі; за сукупністю цих злочині, на підставі ст. 70 КК України - на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України - на 14 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, - судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Вироком також вирішені цивільні позови потерпілих, з засуджених стягнуто судові витрати за та вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року апеляції засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, захисника ОСОБА_6, а також прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишено без задоволення, а зазначений вирок - без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, діючи за попередньою змовою із невстановленою слідством особою та у складі організованої групи із невстановленими слідством особами (організованої однією із цих осіб), а також засудженими у цій же справі ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за попередньо розробленими планами та розподілом ролей, використовуючи в окремих випадках легковий автомобіль, в період з серпня 2007 року по 3 вересня 2008 року в м. Донецьку вчинив п'ятдесят п'ять розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших, в двадцяти шести нападах із яких у складі організованої групи взяв участь ОСОБА_7 і вісімнадцяти - ОСОБА_8, заволодівши під час кожного нападу відповідним майном та грошовими коштами потерпілих, а всього майном та грошовими коштами на загальну суму 864814 грн. 85 коп. за обставин, встановлених судом і викладених у вироку. При вчинені розбійних нападів на ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 засуджені також незаконно заволоділи важливими особистими документами вказаних потерпілих.

Крім того ОСОБА_7 визнано винним у втечі з-під варти, вчиненому 26 вересня 2008 року після затримання як підозрюваного та доставки в приміщення прокуратури м. Донецька, поєднаного з пошкодженням склопакету вікна, тобто - інженерно-технічних засобів охорони, вартість відновлювальних робіт яких склала 410 грн.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати, а справу провадженням закрити, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, наведених як в цілому, так і по кожному злочину. Крім того захисник вважає, що апеляційний суд формально розглянув справу та належним чином не перевірив усі наведені у апеляціях доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України;

засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити, посилаючись на те, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв, а явки з повинною написав під психологічним та фізичним тиском з боку працівників міліції. Також посилається на те, що слідчі дії у справі проведені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, на що не звернули увагу суди першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень щодо засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_7 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 362 і 365 КК КПК України 1960 (1001-05) року, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, у тому числі, при необхідності - і шляхом проведення судового слідства.

Згідно з ч. 2 ст. 377 КПК України 1960 року, при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою. Тобто, в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, зіставити їх з наявними у справі доказами та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Перевіривши ухвалу апеляційного суду за доводами касаційних скарг та матеріалами справи колегія суддів вважає, що незважаючи на проведення цим судом часткового судового слідства, зазначені вимоги закону у цій справі належним чином не виконані.

Як вбачається із матеріалів справи, на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 квітня 2012 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 були подані апеляції прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисником ОСОБА_6, засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8

При цьому в апеляціях захисника та засуджених було наведено ряд доводів щодо неправильного встановлення судом першої інстанції фактичних обставин вчинених засудженими злочинів, однобічності і неповноти досудового і судового слідства та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведені конкретних слідчих та процесуальних дій органами дізнання та досудового слідства, а також судом першої інстанції при проведенні судового слідства, що на їх думку потягло постановлення незаконного та необґрунтованого вироку.

Проте, всупереч вимогам п. 8 ч. 1 ст. 377 КПК України 1960 року, апеляційний суд викладені в апеляціях доводи захисника та засуджених у своїй ухвалі не спростував і докладених мотивів прийнятого рішення про залишення апеляцій щодо допущених у справі органами досудового слідства та судом першої інстанції порушень кримінального та кримінально-процесуального законів не навів. Більш того, мотивувальна частина ухвали містить нелогічні повтори, граматичні та процесуальні помилки, фактично дублює мотивувальну частину вироку, яка саме і була предметом апеляційних скарг захисника та засуджених, але при цьому не містить належного спростування викладених в цих апеляціях доводів, зокрема щодо істотних порушень вимого кримінально-процесуального закону, правильності застосування кримінального закону, призначеного покарання, зокрема додаткового, кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з урахуванням вимог ч. 2 ст. 33 КК України, оскільки його визнано винним як у вчинені злочинів за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи. В ухвалі також належно не спростовані доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 за кваліфікуючою ознакою, інкримінованою йому за ч. 2 ст. 393 КК України зокрема і за вказаним законом в цілому. Крім того, обґрунтовуючи винність ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені злочинів їх же "показаннями в явках з повинною", показаннями потерпілих та іншими доказами, апеляційний суд не спростував допустимість цих явок як доказів з урахуванням викладених в апеляціях доводів щодо обставин їх отримання представниками органів дізнання і досудового слідства та відповідності цих явок вимогам ст.ст. 65 та 96 КПК України 1960 року. По ряду розбійних нападів в апеляціях захисника та засуджених піддані сумніву показання окремих потерпілих про впізнання засуджених під час судового слідства як осіб, які вчиняли на них напади, тоді як під час досудового слідства потерпілі давали інші показання. При цьому захисником та засудженим заявлялися клопотання про перевірку цих обставин судом першої інстанції шляхом допиту понятих, інших осіб, але апеляційний суд доводи апеляцій в цій частині залишив поза увагою. Ретельної перевірки потребували також доводи захисника і засуджених про застосування до останніх незаконних методів досудового слідства та об'єктивної перевірки цих обставин відповідним прокурором і судом першої інстанції, в тому числі щодо належного забезпечення під час досудового слідства права на захист ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, допитів та проведення слідчих дій з ОСОБА_7 після його затримання 26 вересня 2008 року, перебування його в хворобливому стані та допустимості цих доказів. Проте доводи апеляцій і в цій частині отримали лише формальну оцінку в ухвалі апеляційного суду. Крім того, істотним недоліком ухвали апеляційного суду є відсутність висновку про те, щодо яких засуджених вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, а кримінальна справа щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - направленню на новий апеляційний розгляд. Крім того, оскільки дії усіх засуджених тісно пов'язані між собою, тому в порядку ст. 395 КПК України 1960 року ця ухвала підлягає скасуванню й щодо засудженого ОСОБА_8.

При новому апеляційному розгляді справи мають бути повно та всебічно перевірені, у тому числі за необхідності шляхом проведення судового слідства, доводи апеляцій захисника та засуджених, які спростовують або ставлять під сумнів законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо винності засуджених в цілому та у конкретних зазначених в апеляціях випадках, а також правильність застосування кримінально закону щодо кваліфікації дії засуджених та призначені покарання, зокрема додаткового, та постановлено ухвалу з дотримання вимог кримінально-процесуального закону. При розгляді апеляцій до уваги мають бути взяті й доводи, викладені в касаційних скаргах захисником ОСОБА_6 та засудженим ОСОБА_5, оскільки вони в певній мірі доповнюють апеляції, що підлягають перегляду.

З урахуванням зазначеного та враховуючи, що скасуванню підлягає ухвала апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд доводи касаційних скарг захисника та засудженого підлягають частковому задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнані винними у вчинені особливо тяжких злочинів і справа щодо них підлягає направленню на новий апеляційний розгляд, підстав для зміни або скасування обраного їм судом першої інстанції запобіжного заходу у виді тримання під ватою, колегія судді в не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, пунктами 11, 15 Розділу XI "Перехідні положення" КПК 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та в порядку ст. 395 КПК України 1060 року щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу щодо них направити на новий апеляційний розгляд.

Запобіжний захід ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити обраний судом першої інстанції - тримання під вартою.