Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григорєвої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2009 року більш суворим за цим вироком ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 16 листопада 2009 року приблизно об 8:30 у приміщенні кафе "Піросмані" на пров. Чорноморському, 2 в м. Ялті вчинив розбійний напад на ОСОБА_7, під час якого, погрожуючи потерпілому предметом, схожим на пістолет, заволодів майном останнього на загальну суму 41 925,60 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та направлення матеріалів справи для проведення додаткового розслідування. Прокурор вважає, що засуджений вчинив розбій, поєднаний з проникненням у приміщення, а тому його дії повинні кваліфікуватися за ч. 3 ст. 187 КК України. Також зазначає, що в результаті неправильної кваліфікації дій засудженому було призначено покарання, яке не відповідає ступені тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м'якості.

Захисник ОСОБА_5 посилаючись у скарзі на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи. Вказує на те, що суд першої та апеляційної інстанцій не вжили заходів щодо усунення суперечностей у показаннях потерпілого та свідків, не зазначили мотивів, з яких суди взяли до уваги одні докази й відкинули інші; докази у справі досліджено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Також указує на порушення принципу рівності, змагальності й диспозитивності, оскільки ОСОБА_5 та його підзахисний були позбавлені можливості поставити потерпілому питання та ознайомитися з аудіо-записом судового процесу.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, думку прокурора, який не підтримав касаційної скарги прокурора та заперечував проти задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.

Висновки суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, перевірених, досліджених та належно оцінених відповідно до вимог ст. 67 КПК України судами першої та апеляційної інстанцій.

Твердження захисника про те, що висновок суду про винність ОСОБА_6 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_7 ґрунтуються на суперечливих доказах, отриманих із порушенням кримінально-процесуального закону, спростовується показаннями потерпілого, свідків, даними протоколів процесуальних дій, іншими матеріалами у справі.

Зокрема, як убачається з цих матеріалів, потерпілий ОСОБА_7 наполягав, що саме ОСОБА_6, погрожуючи предметом схожим на пістолет, протиправно заволодів його майном. Це узгоджується й з показаннями свідка ОСОБА_9, якому було відомо про обставини вчинення злочину зі слів потерпілого одразу після вчинення щодо нього протиправних дій, а також свідка ОСОБА_10, який на прохання засудженого реалізував викрадене останнім майно.

Суд, як убачається з вироку, ретельно перевірив ці показання потерпілого та інші, які він давав упродовж усього досудового слідства; з'ясував причини зміни показань і в результаті їх ретельного дослідження в сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, дав їм належну оцінку й обґрунтовано визнав достовірними ті показання ОСОБА_7, в яких він зазначав про обставини вчинення щодо нього зазначеного у вироку злочину.

Під час судового слідства також не було встановлено підстав для обмови ОСОБА_6 потерпілим та свідками, чиї показання урахував суд як доказ винуватості засудженого.

До показань ряду свідків, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_12, суд віднісся критично, дав їм належну оцінку у вироку і визнав їх такими, що спростовуються іншими доказами.

Те, що в судовому засіданні не були допитані усі свідки, а показання окремих із них та потерпілого були оголошені в судовому засіданні, не вплинуло на повноту судового слідства і не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону, зокрема статтям 303, 306, 308 КПК України.

Та обставина, що ОСОБА_6 не було надано для ознайомлення аудіозапису судового процесу, не може визнаватися порушенням його права на захист, оскільки згідно зі ст. 88-2 КПК України відтворення запису здійснюється тільки в судовому засіданні, а видача технічного запису поза межами судового засідання є правом, а не обов'язком головуючого у справі.

Необґрунтованими також є доводи захисника ОСОБА_5 про допущені у справі інші порушення кримінально-процесуального закону, оскільки порушень, які могли би вплинути на висновки слідства та суду щодо винності ОСОБА_6, поставити під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень і відповідно до ст. 370 КПК України були би підставами для їх скасування, не виявлено.

Непеконливими є й доводи прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, що призвело до невмотивованої кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 187 КК України.

Під час судового розгляду прокурор на підставі ст. 277 КПК України змінив обвинувачення і у своїй постанові від 04 лютого 2011 року сформулював нове обвинувачення, вказавши на те, що в діях підсудного міститься склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 375 КПК України при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин допускається тільки за умови, якщо вирок скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшиться обсяг обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, попередній вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2010 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, скасовано апеляційною інстанцією через порушення кримінально-процесуального закону, а не у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, а справу з тим же обсягом обвинувачення направлено на новий судовий розгляд.

Отже, суд першої інстанції, діючи в межах своїх процесуальних прав, розглянув матеріали справи щодо ОСОБА_6 в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи захисника ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, аналогічного змісту перевірялися апеляційним судом і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що зазначено детально в ухвалі апеляційного суду, яка відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Отже, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни судового рішення щодо ОСОБА_6 в касаційному порядку і, відповідно, немає підстав для задоволення касаційних скарг захисника та прокурора.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника залишити без задоволення, а вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6 без зміни.