головуючого Міщенка С.М.,суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,за участю прокурора Гошовської Ю.М. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2012 року матеріали справи за скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2011 року щодо нього.

Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 9 вересня 2011 року засудженому ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні його заяви про застосування строку давності до вироку Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995 року та звільнення його від подальшого відбування покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2011 року вказану постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить змінити ухвалу апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінально-процесуального і кримінального закону та, застосувавши строк давності виконання обвинувального вироку, звільнити його від відбування покарання за вироком Івано - Франківського обласного суду від 12.12.1995 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вироком Івано - Франківського обласного суду від 12.12.1995 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено до покарання за ст.ст. 93 п.п. «а,г,е», 142 ч. 3, 42 КК України ( в редакції 1960) (2001-05) у виді смертної кари -розстрілу, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.02.1996 року цей вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Законом України від 22 лютого 2000 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» (1483-14) покарання у виді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.

В зв'язку з цими змінами, вирок судової колегії в кримінальних справах Івано - Франківського обласного суду від 12.12.1995 року, яким засуджено ОСОБА_5 до смертної кари, постановою Івано - Франківського обласного суду від 02.06.2000 року приведено у відповідність до вимог закону та замінено ОСОБА_5 смертну кару на довічне позбавлення волі.

Доводи ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно не застосував ст. 49 КК України в редакції 1960, оскільки на його думку, закінчилися строки виконання обвинувального вироку є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 49 КК України в редакції 1960, якщо з дня набрання чинності обвинувального вироку його не було виконано у зазначені цим законом строки і засуджений не ухилявся від відбування покарання та не вчинив нового злочину, засуджений звільняється від відбування призначеного покарання.

Згідно матеріалам справи обвинувальний вирок Івано-Франківського обласного суду від 12.12.1995 року, яким ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ст.ст. 93 п.п. «а,г,е», 142 ч. 3, 42 КК України ( в редакції 1960) (2001-05) до покарання у виді смертної кари -розстрілу, набрав законної сили 22.02 1996 року. Разом з тим, призначене покарання ОСОБА_5, в порядку виконання зазначеного вироку, постановою цього ж суду від 02.06.2000 року замінене на покарання у виді довічного позбавлення волі, яке засуджений ОСОБА_5 відбуває до теперішнього часу. Тому, законних підстав стверджувати, що строк давності виконання обвинувального вироку сплив, у засудженого ОСОБА_5 немає.

Зважаючи на викладені обставини Староміський районний суд м.Вінниці правильно відмовив ОСОБА_5 у задоволенні його заяви про застосування строку давності виконання обвинувального вироку та навів цьому обґрунтовані підстави.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши рішення місцевого суду, обґрунтовано дійшов висновку про правильність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про застосування строку давності виконання обвинувального вироку. Технічна помилка апеляційного суду в написанні статті кримінального кодексу не є підставою для скасування судового рішення, оскільки ця помилка не тягне за собою зміну суті ухвали суду, якою апеляція ОСОБА_5 залишена без задоволення, а рішення місцевого суду - без зміни.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції за участі засудженого, який подав апеляцію на рішення місцевого суду з питань виконання вироку, відповідно до вимог ст. 411 КПК України, не є обов'язковим, а тому суд обґрунтовано прийняв рішення за відсутності у судовому засіданні ОСОБА_5

За таких обставин підстав, передбачених ч.1 ст. 398 КПК України, для скасування рішення суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.