головуючого Міщенка С.М.,суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,за участю прокурора Казнадзея В.В.,потерпілого та його представника захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2011 року.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від

21 червня 2011 року

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 4968 грн. 73 коп. матеріальної шкоди та 40000 грн. моральної шкоди.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 09.08.2010 року, близько 20 години 30 хвилин, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла між мешканцями будинку ОСОБА_5, ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_10, ОСОБА_11 з іншої сторони, умисно наніс удар відрізком металевої труби по лівому плечу громадянина ОСОБА_5, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою стійкої втрати загальної працездатності не менш як на одну третину.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 листопада 2011 року зазначений вирок змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ст. 76 КК України. На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що апеляційний суд неправильно перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України. Також, на його думку, апеляційний суду порушив вимоги ст. 365, 377 КПК України. Крім того, вказує на неправильне застосування судом Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , оскільки за обставин, викладених у рішенні суду, ОСОБА_8 повинен бути звільнений не від покарання, а від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

У своїх письмових запереченнях захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та потерпілого без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, потерпілого та його представника, які кожен окремо підтримали подані касаційні скарги, захисника, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, вважаючи рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Згідно з цією нормою закону у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення. При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушені та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Із матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства дії ОСОБА_8 були кваліфіковані за ч 1 ст. 121 КК України, як спричинення ОСОБА_5 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Місцевий суд, розглядаючи справу, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_8 і засудив його за вказаною нормою закону.

Апеляційний суд, переглядаючи дану справу, прийшов до висновку, що саме ОСОБА_8 наніс удар трубою по плечу потерпілого і саме він завдав останньому тілесні ушкодження, однак з кваліфікацією дій засудженого не погодився, вважаючи, що умислу у засудженого на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не було, оскільки, наносячи потерпілому удар по плечу, ОСОБА_8 не передбачав спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Тому дії ОСОБА_8 були перекваліфіковані на ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він є хибним, таким, що не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Змінюючи кваліфікацію дій засудженого, суд апеляційної інстанції не зазначив в ухвалі, які статті закону порушені при розгляді справи та постановленні вироку місцевим судом та в чому саме полягають ці порушення і необґрунтованість вироку щодо кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 121 КК України.

Також суд не навів належних аргументів своїм висновкам про спричинення засудженим тяжких тілесних ушкоджень потерпілому саме з необережності.

При зміні кваліфікації дій засудженого на ст. 128 КК України апеляційним судом залишені поза увагою фактичні обставини заподіяння засудженим тілесних ушкоджень потерпілому, згідно яких, спричиняючи умисний удар таким знаряддям злочину як металева труба та з достатньою силою по плечу потерпілого, ОСОБА_8 не міг не передбачити, що від його діянь ОСОБА_5 будуть спричинені тілесні ушкодження, але чіткого уявлення про характер і тяжкість цих ушкоджень він передбачав лише у загальних рисах. За таких обставин, на думку колегії суддів, відповідальність повинна наставати від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний передбачав настання будь-якого з цих наслідків і бажав чи свідомо припускав їх настання.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора та касаційної скарги потерпілого про неправильне застосування кримінального закону апеляційним судом, у зв'язку з чим відповідно до ст. 398 КПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення, повно і всебічно перевірити усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, а також доводи, наведені у касаційних скаргах прокурора та потерпілого, за необхідності провести судове слідство та прийняти законне й обґрунтоване рішення, у тому числі й про наявність підстав правильного застосування до ОСОБА_8 положень Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) .