розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Зазначеним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

09 лютого 2012 року перебуваючи у під'їзді будинку № 9 по вул. Шота Руставелі у м. Луцьку незаконно придбав із метою збуту у особи, матеріли щодо якої виділені в окреме провадження, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), масою в перерахунку на суху речовину 1,04 г, і зберігаючи при собі, переніс у двір зазначеного будинку, де близько 15 год за 80 грн незаконно збув ОСОБА_2, який діяв в рамках оперативної закупівлі.

14 та 22 лютого 2012 року ОСОБА_1 повторно незаконно придбав із метою збуту у особи, матеріли щодо якої виділені в окреме провадження, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), масою в перерахунку на суху речовину відповідно 1,35 г та 0,80 г, і незаконно збув його за 100 грн і 120 грн ОСОБА_2, який діяв у рамках оперативної закупівлі.

22 лютого 2012 року близько 18 год 40 хв ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції на бульварі Дружби Народів, у м. Луцьку і під час його поверхневого огляду у нього було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,59 г, який він зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 вересня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_1 та просить їх скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Указує на невмотивованість і неправильність застосування судом вимог статей 69, 75 КК України при призначенні засудженому покарання у зв'язку з чим ОСОБА_1 призначене покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчиненого засудженим злочину та даним про його особу. Зазначає про формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції та невідповідність ухвали вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Захисником засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано заперечення на касаційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржується.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі ст. 399 КПК України 1960 року, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Зокрема, статтею 377 КПК України 1960 року передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляції і на них дана вичерпна відповідь, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Зокрема, як видно із матеріалів справи, не погоджуючись з постановленим щодо ОСОБА_1 вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, стверджуючи про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок м'якості та про неправильність застосування судом вимог статей 69, 75 КК України. Просив апеляційний суд із цих підстав вирок скасувати, та постановити свій вирок, засудити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Суд апеляційної інстанції розглянувши справу формально, не спростував доводів прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону, м'якості призначеного засудженому покарання, та не навів в ухвалі від 11 грудня 2012 року обґрунтованих підстав, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою ОСОБА_1.

З цих підстав, які є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2013 року була скасована ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2012 року з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді Апеляційний суд Вінницької області не дотримався вимог ст. 399 КПК України 1960 року, оскільки не виконав вказівки суду касаційної інстанції та не перевірив належним чином всіх доводів, наведених у апеляції прокурора на вирок суду першої інстанції, і постановив ухвалу від 27 вересня 2013 року, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 не спростував доводів прокурора про безпідставне врахування як обставин, що пом'якшують покарання, та свідчать про можливість виправлення засудженого те, що останній збув незначну кількість наркотичного засобу, а також те, що відсутні будь-яких негативні наслідки від вчиненого злочину, оскільки збут наркотичних засобів відбувався в рамках оперативних закупівель. Також суд апеляційної інстанції не перевірив доводи прокурора про немотивоване врахування тієї, обставини, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочину, за який його засуджено, так як він лише частково її визнав.

Тобто при новому апеляційному розгляді Апеляційним судом Вінницької області повторно формально розглянуто справу щодо ОСОБА_1

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, ретельно дослідити доводи апеляції прокурора, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку і з урахуванням усіх обставин прийняти обґрунтоване рішення та належним чином його мотивувати. Якщо при апеляційному розгляді не буде встановлено інших пом'якшуючих покарання обставин, то призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково .

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 вересня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.