розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в м. Горлівці Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиго Сервіс" до Управління Державної казначейської служби України в м. Горлівці Донецької області, третя особа Департамент Житлово-комунального господарства Горлівського виконавчого комітету Горлівської міської ради, про визнання неправомірною бездіяльності,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лиго Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби України у місті Горлівці Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання платіжних доручень Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради Донецької області від 09.10.2013 року № 28 та від 12.11.2013 року № 37 щодо перерахунку бюджетних коштів у сумі 1124000,00 гривень по зареєстрованих у травні 2013 року бюджетних фінансових зобов'язань; зобов'язання виконати платіжне доручення від 12.11.2013 року № 37 щодо перерахунку на поточний банківський рахунок бюджетних коштів у сумі 1124000,00 гривень по зареєстрованих у травні 2013 року бюджетних фінансових зобов'язань.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиго Сервис" про визнання протиправною бездіяльності управління Державної казначейської служби України у м. Горлівки Донецької області. Позовні вимоги в цій частині задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Горлівки щодо невиконання платіжних доручень Департаменту житлово-комунального господарства Горлівської міської ради Донецької області від 09.10.2013 р. № 28 та від 12.11.2013 р. № 37 щодо перерахунку бюджетних коштів в сумі 1124000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Лиго Сервис". В решті постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Державної казначейської служби України в м. Горлівці Донецької області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі, відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що Управлінням Державної казначейської служби допущено протиправну бездіяльність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та третьою особою по справі, Департаментом житлово-комунального господарства Горлівської міської ради, було укладено договір від 08.04.2013 № 15 "Про закупівлю товарів за державні кошти", на виконання якого третя особа 07.05.2013 року відповідно до акта прийому-передачі отримала від позивача товар - причіпну сміттєзбиральну машину Scandia 2W вартістю 1124000,00 грн.

За умовами п. 4.1 вказаного договору, оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту його поставки.

Згідно з договором "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування" між Управлінням державної казначейської служби України у місті Горлівка та Департаментом житлово-комунального господарства Горлівської міської ради, Казначейство відкриває Клієнту (Департаменту) реєстраційні та особові рахунки та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до вимог законодавства України.

Третьою особою було направлено відповідачу платіжне доручення № 3 від 14.05.2013 року на оплату за товар по договору № 15 від 08.04.2013 року в сумі 1124000,00 грн., проте, відповідачем вказане платіжне доручення було повернуто без виконання у зв'язку з пропуском 30-ти денного строку прийняття платіжного доручення до виконання.

Протягом 2013 року третя особа направляла відповідачу на оплату за товар по договору № 15 від 08.04.2013 року в сумі 1124000,00 грн. платіжні доручення (серед яких № 28 від 09.10.2013 року та № 37 від 12.11.2013 року), які було повернуто відповідачем без виконання.

Саме бездіяльність відповідача щодо виконання платіжних доручень № 28 від 09.10.2013 року та № 37 від 12.11.2013 року є предметом позову.

Так, платіжні доручення № 28 від 09.10.2013 року та № 37 від 12.11.2013 року на суму 1124000,00 грн. були повернуті відповідачем третій особі без виконання супровідними листами № 5-29/5745 від 11.11.2013 року та № 5-29-6617 від 11.11.2013 року.

В обґрунтування причин повернення без виконання зазначених платіжних доручень відповідач послався на на п.п. 10.3 п. 10 наказу МФУ № 938 від 23.08.2012 року "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів" (z1569-12) (далі - Порядок) та на п. 3.5 гл. 3 Постанови НБУ від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (z0377-04) (далі - Інструкція).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з п.п. 10.3 п. 10 Порядку платіжні доручення (додаток 21 до цього Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (z0377-04) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за N 377/8976 (z0377-04) .

Пунктом 3.5 гл. 3 Інструкції передбачено, що банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Отже, за змістом наведеної норми, встановлено строк, протягом якого банк платника приймає від нього платіжне доручення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було встановлено наявності доказів на підтвердження порушень третьою особою вимог п. 3.5 гл. 3 Інструкції, а саме звернення з платіжними дорученнями з порушенням строку 30 календарних днів з дати їх виписки.

Отже, відповідачем неправомірно було повернуто без виконання платіжні доручення на підставі п.п. 10.3 п. 10 Порядку та п. 3.5 гл. 3 Інструкції, що позбавило позивача права на отримання належних коштів.

Також, слід зазначити, що підстави для повернення без виконання розрахункових документів встановлені у п. 2.5 Інструкції, у якому відсутня така підстава як пропуск 30-ти денного строку прийняття платіжного доручення до виконання.

Отже, відповідач, повертаючи платіжні доручення № 28 від 09.10.2013 року та № 37 від 12.11.2013 року без виконання діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, платіжні доручення тривалий час знаходились у відповідача на виконанні, проте не виконувались.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, порушено права позивача.

На думку колегія суддів, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнято з дотриманням закону.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в м. Горлівці Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 року у цій справі залишити без змін.