розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 296 КК України - на строк 1 рік 6 місяців; за ст. 128 КК України - на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5283,89 грн, моральної - 100000 грн, на користь Артемівської центральної районної лікарні у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 - 1606,52 грн.

ОСОБА_2 засуджено за скоєння злочинів за таких обставин.

11 жовтня 2009 року приблизно о 01:00 ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину «Центральний» та пам'ятника Воїнам-інтернаціоналістам на вул. Карпинського, 7 у м. Соледарі Донецької області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки в суспільстві та діючи з особливою зухвалістю безпричинно та з хуліганських спонукань, діючи неумисно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачити це, ударив кулаком в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого останній упав і вдарився потилицею об бетонні плити, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.

У спільній касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 і захисник ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, ставлять питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, а якщо суд дійде висновку, що ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ст. 128 КК України, - про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційні скарги частково, просив вирок та ухвалу в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 128 КК України скасувати на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, захисника ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до диспозиції ст. 296 КК України хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною та мотивами явної неповаги до суспільства. При цьому винний діє з прямим умислом і повинен усвідомлювати, що він своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим неповагу до суспільства, і бажає цього. Наявність цих ознак є необхідною умовою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, що не було враховано судом при розгляді справи.

Як встановлено місцевим судом, ОСОБА_2 скоїв умисне хуліганство за таких обставин.

11 жовтня 2009 року він уночі разом із друзями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпочивали біля пам'ятника Воїнам-інтернаціоналістам, де вони познайомилися з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Дізнавшись, що в однієї з жінок день народження, ОСОБА_2 купив торта і вся компанія сиділа на лавочці, відпочиваючи та спілкуючись. Приблизно о 01:00 до них підійшли нетверезі брати ОСОБА_8 та ОСОБА_3 і перервали відпочинок, втрутились у хід спілкування компанії. При цьому ОСОБА_8, не пояснюючи причин, відвів ОСОБА_4 убік, а ОСОБА_3 залишився біля лавки. ОСОБА_2 сприйняв цю поведінку як негативну і наніс ОСОБА_3 один удар по обличчю, від якого потерпілий упав і вдарився потилицею об бетонні плити, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, як убачається з установлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_2 були викликані зазначеними діями братів, особистими мотивами та не були поєднані з намірами проявити явну неповагу до суспільства, порушити громадський порядок. За таких обставин у діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

З урахуванням наведеного вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 296 КК України підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Що стосується доводів засудженого та захисника про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України, то вони є безпідставними, оскільки суд достовірно встановив, що удар в обличчя ОСОБА_3 наніс засуджений, від чого потерпілий упав та ударився головою об бетонні плити, отримавши закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Враховуючи, що тяжкі тілесні ушкодження були не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в голову потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою о тверду поверхню, суд дійшов правильного висновку, що засуджений хоч і не передбачав таких наслідків, але повинен був і міг їх передбачити, і правильно кваліфікував його дії за ст. 128 КК України.

Доводи захисника та засудженого про недоведеність скоєння злочину ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, також є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, перевіривши безпосередньо докази у справі дійшов обґрунтованого висновку про наявність цієї обставини, яка обтяжує покарання, і навів у вироку докази на підтвердження цього.

При призначенні покарання за ст. 128 КК України суд відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, і дійшов вірного висновку, що покарання у виді обмеження волі є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів.

З дотриманням вимог статей 1168, 1190, 1201 ЦК України, ст. 28 КПК України суд правильно вирішив питання про стягнення із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 5283,89 грн та 100 000 грн у рахунок відшкодування завданої злочином відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Це рішення суд обгрунтував, навівши у вироку належні мотиви. Сума стягнутих на користь потерпілого коштів на відшкодування моральної шкоди відповідає ступеню завданих йому фізичних та моральних страждань і підстав для зміни судових рішень у цій частині колегія суддів не ввбачає.

Апеляційний суд справу розглянув із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст постановленої ним ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.

В частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 296 КК України вказані судові рішення скасувати і закрити в цій частині провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутності в його діях складу цього злочину.