Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григорєвої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненням потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року.

Вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_5 - 200 000 грн, на користь потерпілого ОСОБА_7 - 200 000 грн.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 03 травня 2001 року приблизно о 21-й год., у стані алкогольного сп'яніння керуючи автомобілем Кіа-Sportage (реєстр. № НОМЕР_1) та рухаючись автошляхом с. Канцедалівка - сел. Куп'янськ-Вузловий Куп'янського району Харківської області, всупереч вимогам пунктів 1.4, 2.8, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) на ділянці дороги, яка має заокруглення, не обрав безпечної для цієї обстановки швидкості, допустив занос автомобіля, виїхав за межі проїзної частини та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9 з подальшим наїздом на дерево.

У результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 і пасажир автомобіля ОСОБА_10 загинули на місці пригоди, пасажир автомобіля ОСОБА_11 помер у лікарні, а інші пасажири -ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасовано, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України засудженого звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі статей 7-1, 11-1 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за змістом касаційної скарги та доповнень до неї, просять ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування вимог ст. 49 КК України та звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Також просять прийняти рішення про зупинення строків давності на час провадження у справі суддею Клімовою С.В. на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18 січня 2012 року, яким направлено до Вищої ради юстиції рекомендую для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Куп»янського міськрайонного суду Харківської області Клімової С.В. з посади за порушення присяги судді. Також зазначають, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні їх позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 7-1, ч. 2 ст. 11-1 КПК України особа на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а справа - закриттю у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину, яким є злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України, і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років, і особа проти закриття справи на цій підставі не заперечує.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, правильно встановивши, що діяння, в якому обвинувачувався ОСОБА_8, дійсно мало місце, і містило склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та визнавши наявність правових підстав, зазначених у ст. 49 цього ж Кодексу, для звільнення останнього від кримінальної відповідальності за вчинення цього діяння у зв'язку із закінченням строків давності (оскільки з моменту вчинення діяння у травні 2001 року до часу розгляду справи в суді першої інстанції минуло більше 10 років), прийняв законне й обґрунтоване рішення про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінальної справи щодо нього.

Таке рішення було прийнято судом з огляду на апеляції прокурора та захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_15 з урахуванням думки ОСОБА_8, який у судовому засіданні не заперечував проти закриття справи щодо нього з цієї підстави.

Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо неправильного застосування вимог ст. 49 КК України та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, оскільки, в період з 17 лютого 2005 року по 20 серпня 2010 року справа розглядалась судом, склад якого, на їх думку, є незаконним (суддя Клімова С.В. навмисно зволікала з її розглядом з метою посприяти підсудному ОСОБА_8 уникнути кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності), а тому перебіг строку давності на ОСОБА_8 не поширюється, відповідно до вимог ст. 49 КПК України не дають підстав для скасування постановленого апеляційним судом рішення.

За таких обставин немає підстав вважати, що суд порушив вимоги закону при винесенні рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_8 та звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 3 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Що стосується доводів потерпілих про залишення без розгляду їх позовних вимог, то згідно з вимогами ст. 28 КПК України закриття кримінальної справи на підставі ст. 49 КК України не позбавляє потерпілих права звернутися до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих злочином, у порядку цивільного судочинства, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду.

З огляду на викладене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги потерпілих і скасування чи зміни ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_8

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_8 без зміни.