розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2014 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2013 року,

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України, і призначено покарання за цими злочинами та на підставі ст.ст. 70, 71 КК України у виді позбавлення волі на строк дванадцять років. Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

Вказаний вирок в апеляційному порядку оскаржений не був.

В подальшому, засудженим 10 квітня 2013 року укладено угоду із адвокатом ОСОБА_1 про надання правової допомоги.

15 травня 2013 року захисник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 13 травня 2009 року, постановленого щодо ОСОБА_2

Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2013 року відмовлено захиснику ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 13 травня 2009 року, постановленого щодо ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2013 року апеляцію захисника ОСОБА_1, подану в інтересах засудженого ОСОБА_2, залишено без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни.

Судові рішення мотивовані відсутністю поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 18 травня 2013 року.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вказує, що зазначені судові рішення винесені з порушенням кримінально-процесуального закону, посилаючись на ту обставину, що засуджений не звертався із апеляцією на оскарження вироку, оскільки під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, а подав апеляцію після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) .

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника, який підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України 1960 року апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Як встановлено судом, копію вироку засудженим отримано 26 травня 2009 року, за 4 роки засуджений жодного разу не звертався з приводу оскарження вироку щодо нього, не подавав і скарги щодо застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів ведення слідства.

Твердження у скарзі захисника на оскарження вироку у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) є безпідставними, оскільки провадження у справі проводилось за нормами КПК (1001-05) України 1960 року.

У зв'язку з чим, суд обґрунтовано відмовив захиснику в поновленні строку на апеляційне оскарження.

З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, мотивувавши своє рішення належним чином. На думку колегії суддів, ці висновки судових інстанцій обґрунтовані, тому вона погоджується з ними.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) України, колегія суддів

Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2013 року у справі щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.