Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кравченка С.І.,

суддів: Орлянської В.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

при секретарі Сідько В.В.,

представника потерпілих ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2013 року.

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпрорудне Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 19 листопада 2012 року близько 15 год. 05 хв., керуючи автомобілем "CHEVROLET LACETTI", державний номер НОМЕР_1, рухаючись автодорогою сполученням "Харків - Сімферополь" у напрямку м. Харків, в порушення вимог пунктів 12.6 (г), 12.9 (б), 10.1, 11.4 та глави 34 дорожня розмітка 1.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перевищив дозволену швидкість руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя дороги, після чого не справився з керуванням автомобілем, перетнув дорожню розмітку, яка забороняє виїзд на зустрічну смугу руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-2109", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були причинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їхня смерть. Порушення зазначених пунктів ПДР (1306-2001-п) України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками, які настали.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Виключено із мотивувальної частини вироку із числа обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 таку, як настання тяжких наслідків, а саме загибель чотирьох людей, а також посилання на систематичне порушення ним ПДР (1306-2001-п) України. Крім того апеляційним судом додатково взяті до уваги дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він є інвалідом третьої групи. У решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_2.

На касаційну скаргу надійшли заперечення від засудженого ОСОБА_2 та потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_9, в яких вони просять залишити судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника потерпілих та засудженого ОСОБА_2, які просили залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів встановлених законом щодо призначення покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції всупереч цим вимогам закону не врахував у сукупності всі обставини, які могли вплинути на його висновки щодо покарання ОСОБА_2

Зокрема, колегія суддів погодившись з доводами викладеними в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 не дала належної оцінки тим обставинам, що злочин у вчиненні якого визнано винним ОСОБА_2 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. У зв'язку з чим наявність по справі обставин, які пом'якшують покарання та дані про особу обвинуваченого, на які послався суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи, не дають достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2 не дотримався вимог закону, і задовольнивши частково апеляції, не дав належної оцінки доводам апеляційних скарг та не навів у своїй ухвалі достатніх підстав, через які визнав їх доводи обґрунтованими, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи, що зазначені порушення вимог закону можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду справи, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційних скарг щодо відповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та його особі. Разом із тим, якщо під час нового розгляду кримінального провадження не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_2, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434 - 439 КПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.