головуючого Міщенка С.М.,суддів Єлфімова О.В., Сахна Р.І.,з участю прокурора Сорокіної О.А.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Керченського міського суду АР Крим від 29 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено: - за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_5 остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 призначено додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - «прапорщик внутрішньої служби».

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 звалишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що будучи молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Керченської виправної колонії № 126 зі спеціальним званням прапорщика 27 травня 2011 року, приблизно о 16 год., незаконно придбав з метою збуту біля автовокзалу у м. Керчі у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канна біс, вагою 1,76 г, який з цією ж метою незаконно зберігав за місцем свого проживання.

30 травня 2011 року, приблизно о 8 год. 35 хв., ОСОБА_5, будучи службовою особою та діючи всупереч інтересів служби, незаконно переніс з метою збуту за грошову винагороду у сумі 35 грн. зазначений наркотичний засіб через контрольно-пропускний пункт колонії № 126, де під час його огляду цей наркотичний засіб було виявлено та вилучено.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення змінити та призначити більш м'яке покарання, яке відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі, посилаючись на те, що судом повною мірою не враховано обставини, що пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття у вчиненому, дані про його особу та сімейний стан.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого задовольнити частково шляхом виключення з судових рішень призначене йому додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за встановлених судом і викладених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 364 КК України є правильними і у касаційній скарзі не оспорюються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, бо як вбачається із матеріалів справи, при призначенні засудженому покарання суд керувався вимогами ст. 65 КК України і врахував як особу ОСОБА_5, так і обставини, що пом'якшують покарання, на які є посилання у касаційній скарзі. Саме із врахуванням усіх обставин, що пом'якшують покарання, позитивних даних про особу засудженого, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд призначив йому за сукупністю злочинів фактично мінімальне покарання, передбачене санкціями ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом із тим, обгрунтовано виходячи із тяжкості вчинених злочинів та їх суспільної небезпечності, суд також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. З таким висновком суду першої інстанції обгрунтовано погодився й апеляційний суд.

Таким чином, суд першої інстанції повною мірою врахував тяжкість вчинених злочинів, особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання та призначив ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Законних підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_5 покарання несправедливим внаслідок його суворості, у касаційного суду немає. Немає таких підстав і для пом'якшення призначеного покарання. Тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу в цій частині залишити без задоволення.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - «прапорщик внутрішньої служби», суд допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки призначив таке додаткове покарання лише за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, тоді як мав призначити його за конкретний злочин, а вже потім - за сукупністю злочинів. Зазначене порушення кримінального закону судом першої інстанції залишилося поза увагою апеляційного суду.

Тому вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в цій частині підлягають зміні шляхом виключення з них призначеного засудженому ОСОБА_5 на підставі ст. 54 КК України додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання - «прапорщик внутрішньої служби».

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити призначене ОСОБА_5 на підставі ст. 54 КК України додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - «прапорщик внутрішньої служби».