Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Наставного В.В., Мороза М.А., Колесниченка В.М.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в судовому засіданні 10 квітня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження № 12013040740000047 щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Перше Травня Красноармійського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1,

за ст. 296 ч. 4 КК України,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

засудженого ОСОБА_4,

у касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вказує на недоведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить вирок та ухвалу скасувати, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового слідства та неправильне застосування кримінального закону. Зазначає про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано усіх обставин справи та показання ОСОБА_4 щодо його захисту від потерпілого і свідків. Вважає, що апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 404, 410 КПК України не перевірив у повному обсязі апеляційні скарги засудженого та захисника, чим допустив неповноту судового розгляду.

Вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засудженого за ст. 296 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 5 000 грн. моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_4 12 січня 2013 року близько 17 год. 55 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на проїжджій частині вул. Вересневої с. Зелене в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зупинив автомобіль ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався йому назустріч під керуванням ОСОБА_6, який перевозив пасажирів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Після чого ОСОБА_4, тримаючи в правій руці револьвер моделі "МЕ 38 Magnum - 4 R" НОМЕР_2 калібру 4 мм (Flobert), який згідно висновку судово-балістичної експертизи № 53/07-9 від 14.02.2013 року до категорії вогнепальної зброї не відноситься, а є учбово-тренувальним револьвером, виготовленим заводським способом, придатним для здійснення пострілів, тобто являється предметом, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та, погрожуючи ним, наказав ОСОБА_6 розвернути автомобіль і їхати у зворотному напрямку, на що останній відмовився. В цей момент ОСОБА_4, використовуючи відмову ОСОБА_6 як малозначний привід, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та загальноприйняті правила поведінки, по мотивам явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою та діючи з особливою зухвалістю, здійснив один постріл із вказаного револьвера у ОСОБА_6, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, намагаючись припинити хуліганські дії, повалили його на землю та спробували відібрати револьвер, однак ОСОБА_4, здійснюючи опір, вирвався від них та, продовжуючи хуліганські дії, здійснив кілька пострілів в бік ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, котрі сідали в автомобіль ВАЗ-2103, пошкодивши тим самим вказаний транспортний засіб. Хуліганські дії ОСОБА_4 тривали протягом 2-3 хв. та були припинені ним тільки після того, як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі залишили місце події.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року вказаний вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційні скарги ОСОБА_4 та його захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи засудженого про підтримання касаційної скарги захисника, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_4 та доведеності його вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які були очевидцями подій і підтвердили обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Врахував суд і показання ОСОБА_4, який вину у скоєному злочині не визнав, проте підтвердив факт здійснення ним пострілу з пістолета в потерпілого ОСОБА_6 Також суд першої інстанції перевірив і показання ОСОБА_4 щодо його непричетності до вчинення інкримінованого злочину, а встановленим обставинам дав відповідну оцінку. Крім того, на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на висновки судово-медичної і судово-балістичної експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. Встановивши фактичні обставини, суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, пов'язаного з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та правильно кваліфікував його дії за ст. 296 ч. 4 КК України.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника на вирок районного суду, їх доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника, перевірив і залишив без задоволення, навівши в ухвалі докладні мотиви такого рішення. При цьому апеляційний суд вказав про те, що протиріч в показаннях потерпілого та свідків встановлено не було і в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про наявність у свідків підстав для обмовлення ОСОБА_4 Врахувавши усі обставини у їх сукупності, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність доводів захисту щодо непричетності ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, а його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, є безпідставними.

Об'єктивних даних, які вказували б на вчинення злочину за інших обставин, або які б вказували на відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.