головуючого Зубара В.В., суддів: Романець Л.А.,, Широян Т.А., з участю прокурора Сорокіної О.А., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 08 квітня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5.

Постановою Малиновського районного м. Одеси від 07 лютого 2014 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 367 КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, а справу закрито на підставі ст. 7 КПК України 1960 року.

В апеляційному порядку постанова суду щодо ОСОБА_5 не переглядалася.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він, працюючи старшиною сектору ресурсного забезпечення Хмельницького ВМ Малиновського ВМ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, призначений на вказану посаду наказом ГУ МВС України в Одеській області № 51 о/с від 17 червня 2010 року та 03 листопада 2010 року з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до функціональних обов'язків ОСОБА_5 був зобов'язаний забезпечувати особовий склад ВМ озброєнням, спецзасобами, оргтехнікою, вести контроль за зберіганням та списанням матеріальних цінностей, приймати на зберігання речові докази, виконувати інші обов'язки відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність. Таким чином, ОСОБА_5 був службовою особою, яка займала посаду на постійній основі, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих адміністративно-господарських обов'язків.

У вересні 2010 року ОСОБА_5 у складі комісії служб Сектора кримінального розшуку, Сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків і Слідчого відділення Хмельницького ОМ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області провів інвентаризацію речових доказів за кримінальними справами, що зберігаються в камері схову Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, під час якої не було встановлено фактичної відсутності будь-яких доказів. Однак в період з 24 вересня 2010 року (дата проведення інвентаризації) по 18 травня 2012 року, точної дати і часу слідством не встановлено, неналежно виконав свої службові обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них, що призвело до фактичної втрати речових доказів наркотичних засобів і психотропних речовин по шести кримінальним справам.

В результаті втрати вказаних речових доказів було завдано істотну шкоду державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету правоохоронного органу - Хмельницького ВМ Малиноського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області у здійсненні основної функції - боротьби зі злочинністю, а саме з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а також у неможливості виконати вироки суду по кримінальним справам в частині знищення речових доказів.

Також ОСОБА_5 у липні 2011 року, внаслідок недбалого ставлення до своїх посадових обов'язків, проводячи інвентаризацію речових доказів, що зберігаються в камері схову Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області фактично її не провів, а лише дописав отримані на зберігання речові докази з часу проведення попередньої інвентаризації у вересні 2010 року.

У касаційній скарзі заступник прокурор області просить постанову районного суду щодо ОСОБА_5 скасувати, у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на те, що суд належним чином не перевірив та не мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд мотивував своє рішення тим, що злочин, який він вчинив є злочином невеликої тяжкості, вину у скоєному злочині ОСОБА_5 визнав повністю та розкаявся у скоєному, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно та має на утриманні неповнолітню дитину.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року (v0012700-05) "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності" постанова суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності повинна бути вмотивованою.

Вищевказані обставини, які суд навів в обґрунтування зміни обстановки та того, що обвинувачений ОСОБА_5 перестав бути суспільно-небезпечним є лише даними, що характеризують його особу. Вказані обставини можуть бути лише підставою для призначення більш м'якого покарання.

Інших обставин, які давали б підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перестав бути суспільно-небезпечним чи які б свідчили про зміну обстановки у постанові суду не наведено.

Таким чином, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, суд залишив поза увагою ряд обставин, від з'ясування яких та їх оцінки залежить законність та обґрунтованість судового рішення.

За таких обставин постанову суду про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України не можна вважати законною та обґрунтованою.

Вказані вище порушення вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, допущені судом першої інстанції є істотними, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити доводи на які звертає увагу у касаційній скарзі прокурор, і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.